Родина Крушельницьких: розстріляні ілюзії галицьких українців
Ми знову звертаємося до теми родини Крушельницьких попри те, що вже неодноразово писали про археолога Ларису Крушельницьку, її дідуся Антіна Крушельницького.
Нині ж відомий історик Микола Бандрівський детальніше розповів про трагічну долю батька Лариси Крушельницької – Івана Крушельницького, львів’янина, якого розстріляли у підвалі
Жовтневого палацу в Києві за… “підготовку теракту”
Народився Іван Крушельницький – український мистецтвознавець, графік і драматург у Коломиї 12 листопада 1905 року.
Саме 12-го листопада вісім років тому професорка археології Лариса Крушельницька відійшла до Вічності. 12 листопада народився сам Іван Крушельницький, і саме 12 листопада багато років потому відходить у Потойбіччя його рідна донька. Якийсь дивний збіг календарних дат і родинних доль…
А починав Іван Крушельницький свою мистецьку діяльність у Відні, де у 1922 році скінчив гімназію і вперше почав друкувати свої твори у “Літературно-Науковому Віснику”. Згодом Іван Крушельницький вступив до Віденського університету, який закінчив у 1926 році і перевівся до Карлового університету у Празі. Вже в ті роки він опанував п’ять іноземних мов.
Перебравшись зі своєю дружиною Галею Левицькою до Стрия на Львівщині, Іван Крушельницький якийсь час викладав рисунок у тутешній гімназії і разом з дружиною організували у Стрию українську театральну школу.
Згодом Іван Крушельницький переїхав до Харкова, в якому із 1931 року мешкала його сестра Володимира. Там же в Харкові, Іван Крушельницький отримав працю в українському НДІ матеріальної культури, де провадив курс українського мистецтва та писав історію західноукраїнської графіки.
А фатальним для його родини став переїзд до Харкова у травні 1934 року його батька з матір’ю і майже всієї його сім’ї (за виключенням дружини Галини, яка мусіла залишитися у Львові, бо мала концертні контракти. У Львові тоді разом з мамою залишилась і їхні доня – шестилітня Лариса Крушельницька).
Всього через пів-року після переїзду родини Крушельницьких до Харкова – 5 листопада 1934 року Івана Крушельницького раптово заарештували і звинуватили у підготовці терористичних актів проти керівників радянської держави.
13 грудня того ж року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР, що засідала у Києві, засудила Івана Крушельницького… до розстрілу (причому, разом із його братом Тарасом, а також Григорієм Косинкою – всього двадцять вісім чоловік).
…Усіх їх розстріляли у підвалі Жовтневого палацу в Києві, після чого навіть їх могили були зрівняні із землею. Інші члени родини Крушельницьких – батько Антін, брати Богдан і Остап та їх сестра Володимира, були тоді заарештовані і вислані на Соловки в Карелію, де вони всі були розстріляні у 1937 році.
Зі всієї родини, яка виїхали тоді 1934 року зі Львова, Господь уберіг лише маленьку Ларису. І якби не заступництво Пешкової (дружини Максима Горького), яка спільно з дружиною Пілсудського через міжнародну організацію Червоного Хреста потайки переправили Ларису через кордон, то історія зі свідомим і планомірним знищенням родини Крушельницьких могла б мати інше, і далеко не мажорне, продовження.
Загинувши від рук радянської влади у 29-літньому віці, Іван Крушельницький, звісно, не встиг себе вповні реалізувати як митець і дослідник. Однак, збережена на сьогодні його графіка і його прецікаві мистецтвознавчі розвідки, до сьогодні є затребуваними і високо цінуються в Українському Світі.
Іван Крушельницький як і багато в той час галицьких українців втікали зі Львова та інших міст туди – за Збруч, щоби порятувати себе і свої сім’ї від переслідувань польської офензиви й інших неприятелів. Вони (ці українці-емігранти, які тоді переїздили на тамтой бік Збруча) прагнули розбудовувати там – на сході – свою так вимріяну незалежну Україну, нехай і під червоними знаменами, зате – свою..! Але, сталося інакше…
Іншими словами, Іван Крушельницький як і майже вся його родина, склали свої голови разом із сотнями інших світочів тогочасної української культури (яких нині прийнято називати “Розстріляним Відродженням”).
Власне там – за Збручем тоді були розстріляні усі ілюзії галицьких українців щодо можливості навіть мріяти про якусь незалежність української держави під радянськими прапорами…
Читайте також: як ховали митрополита Андрея Шептицького
