Що означає “війна до останнього українця”

Поділитись
Саме таку фразу промовив диктатор країни агресорки Росії Путін під час однієї з останніх своїх промов. Ми вже згадували, що у Путіна немає вибору. 
 
На зустрічі з журналістами у столиці Киргизстану Бішкеку російський президент Владімір Путін, ніби відповідаючи тим, хто бажає «воювати до останнього українця», сказав, що його країна готова до такого варіанту розвитку подій.
 
Журналіст Віталій Портников висловив свою оцінку такому вислову, що він означає ? 
 
І ця заява російського лідера підтверджує те, про що я не втомлююся нагадувати ще з лютого 2022 року.
 
Для Путіна ця війна — це зовсім не боротьба за територію Криму чи Донбасу. І навіть не тільки війна проти Української держави і державності як такої. Це ще й війна за «остаточне вирішення українського питання».
 
Справа в тому, що російські шовіністи зробили досить прості й примітивні висновки з історії ХХ сторіччя: їм не вдається обманути українців. У Російській імперії «малороси» взагалі були частиною єдиного «русского народу», разом із «великоросами» та білорусами. Але як тільки імперія зруйнувалася, українці проголосили у Києві спочатку автономію, а потім і незалежність Української Народної Республіки — і тільки більшовицька окупація не дозволила цій державі відбутися.
 
Здавалося б, більшовики вдало підмінили українську державність декорацією у вигляді Української РСР . Але як тільки Радянський Союз почав руйнуватися, Україна відразу ж проголосила незалежність, і це рішення призвело до того, що колишня імперія комуністів розвалилася буквально за кілька тижнів як картковий будиночок.
 
Тобто виявилося, що єдина можливість отримати контроль над українськими землями — це позбутися українців. Можна сказати, що в цьому немає ані політичної, ані економічної логіки: навіщо земля, на якій немає людей ?
 
Ну, по-перше, чимало росіян залишить свої деградовані, бідні міста й селища на півночі, щоб переселитися на родючі українські землі — тим більше, вони неодноразово вже так робили.
 
А по-друге — кого в Росії колись лякало перетворення країни на пустелю ? Подивіться на Сибір, який знелюднів ще з часів завойовницьких походів Єрмака. Або на Карелію, яку Радянський Союз відібрав у Фінляндії наприкінці 30-х років минулого сторіччя — ця неймовірно красива земля позбулася більшості свого корінного населення і лякає пусткою. І нічого — головне, щоб країна була великою. За територією.
 
Ну і по-третє, російське керівництво ставиться до будь-якої території як до військової бази. Вся Україна, як перед тим окупований Крим, потрібна Кремлю не для розвитку, а щоб перемістити свої ракети і військові бази якнайближче до Європи. Адже погрожувати Заходу з нових “старих” територій — це і є головна геополітична мрія Путіна. Що він без цих погроз і можливостей ? Очільник бідної провінційної держави, яка без продажу нафти й газу нічого не варта ?
 
Саме тому він і готовий позбутися українців. Звісно, якщо йому самому задати питання, як можна виступати з такими людиноненависницькими промовами, Путін відповість вам, що це просто його реакція на дії тих, хто прагне продовжувати війну, а сам він прагне миру.
 
Але ми прекрасно розуміємо, що це все спеціальна маніпуляція. Адже Путін уже проголошував щось подібне, коли після нападу на Україну у 2014 році стверджував, що якщо російська армія вторгнеться на українські землі, попереду неї стануть жінки і діти. Й знову російські пропагандисти доводили, що їхній господар зовсім не те мав на увазі. Що він тільки підкреслив, що українські жінки і діти самі стануть попереду окупаційних військ.
 
Але він говорить саме те, що говорить. Путін готовий ставити українських жінок і дітей попереду російської армії. І він говорить про війну до останнього українця — саме така війна йому і потрібна.
 
А що ж тоді мирний процес, що ж тоді «план Трампа» ? А нічого. Поки російський президент не погоджується із самою можливістю припинення вогню, будь-які мирні перемовини виглядають швидше демонстрацією намірів американської адміністрації, ніж реальним процесом, який може призвести до завершення війни у найближчому майбутньому.    
 
Але тепер — від самого Путіна — ми точно знаємо, що маємо зупинити не просто війну, а схвалений і затверджений у Кремлі геноцид.
 
Саме тому тиск на Росію має посилюватися, російські нафтові порти й нафтопереробні заводи — палати і вибухати, а російські окупанти — гинути в українських степах і териконах. Це і є справжній мирний план, який має допомогти врятувати український народ.

Чому воює Росія ? 

І ще одне цікаве спостереження, чому Росія не може не воювати. 

Реальність, на думку Портникова, не в цих перемовинах, які начебто зараз тривають. А в тій констатації, з якою виступив один з найбільш наближених кремлівських політичних експертів Федір Лук’янов. Його рекомендація зводиться до того, що продовження бойових дій Росією є найбільш переконливим аргументом у поточній геополітичній ситуації. І, як не дивно, для Кремля це реалістичний підхід.
 
Якщо Росія перестає воювати, на неї просто перестають звертати увагу — як це було в дев’яностих роках, коли відбувалися розширення НАТО і наші сусіди гарантували собі безпеку. Росія програла цивілізаційне змагання, відвернулися від Європи, стає протекторатом Китаю і важлива світу тільки, коли вона виступає в ролі агресора.
 
І, на наше нещастя, у Кремлі це прекрасно розуміють. Тому воювати не перестануть до того моменту, поки в Росії є для цього економічні і демографічні можливості. Тому на питання скільки ж це буде продовжуватися відповідь є простою і ясною: стільки, скільки у Росії ці можливості будуть.
 
А якщо війна і припиниться, вона відновиться як тільки у Росії ці можливості знову з’являться. Бо її знову перестануть помічати. І до речі, тут поняття війни стосується зовсім не тільки України. Росії потрібна жертва, щоб її помічали. Просто Україна дуже вигідна жертва, бо з її захопленням створюється ймовірність відновлення імперії.