За заперечення Голодомору – кримінальна відповідальність
Спорожнілі села, голод, мовчання та страх, канібалізм: у четверту суботу листопада згадуємо жертв Голодомору 1932–1933 років і штучних голодів 1921–1923, 1946–1947 років.
В українців манкурти з-за Уралу та їхні посіпаки свідомо відбирали хліб і будь-яку їжу, морили голодом у країні з одним із найродючіших чорноземів у світі. У селах забирали все — від зерна до овочів, і за жменю пшениці могли позбавити життя.
Важливо пам’ятати всьому світу:
Це не був «неврожай».
Не «складні часи».
Це був цілеспрямований геноцид, спрямований на злам України.
Під час Голодоморів загинули близько 3,9 мільйонів українців, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи НАН України.
Голова Організації Українських Націоналістів Богдан Червак запропонував запровадити кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932–1933 та державного визнання Голодоморів 1921–1923; 1946–1947 років.
Голові Українського інституту
національної пам’яті
Алфьорову О.А.
Шановний Олександре Анатолійовичу, як Вам відомо, 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932 –1933 років в Україні» відповідно до якого було визнано, що “Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу” та встановлено, що “Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним”.
Однак сьогодні чинне законодавство України не передбачає будь-якої юридичної відповідальності за публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Таким чином можна констатувати, що будь-яка особа може здійснити публічну наругу над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору та принизити гідність Українського народу і за це не передбачена жодна адміністративна чи кримінальна відповідальність.
З метою розв’язання цієї проблеми 28 листопада 2017 року у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору)» № 7343.
Одначе цей законопроєкт так і не був винесений на розгляд Верховної Ради України.
Водночас необхідно зазначити, що відповідно до історичних джерел, а також на підставі досліджень українських істориків можна стверджувати, що у XX столітті Україна пережила три штучних Голодомори, які мали катастрофічні наслідки для сільського господарства, демографічного розвитку та ментального здоров’я українського народу.
Однак станом на сьогодні лише Голодомор 1932–1933 років в Україні отримав офіційну юридичну кваліфікацію та історичну оцінку від нашої держави, а інші два Голодомори її не отримали.
Зокрема масовий Голод 1921–1923 років в Україні був масштабним за кількістю своїх жертв, і окрім природних чинників та розвалу господарства після семи років виснажливих воєнних дій, він мав і соціальні причини зумовлені політикою СРСР «викачування» хліба з села, та руйнування його традиційних основ.
Через цю злочинну політику вже у січні 1922 року кількість голодуючих в Україні сягнула 1890000 осіб, у березні – 3250000, в червні – 4103000.
Внаслідок злочинної політики Москви голод у південних регіонах України тривав весь 1922 рік та протягом першої половини 1923 року. І станом на сьогодні кількість померлих під час Голоду 1921–1923 років в Україні лишається невідомою. Здебільшого дослідники називають близько 500 тисяч жертв.
Причиною масового Голоду 1946–1947 років в Україні стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі. А також рішення Москви відправляти зерно країнам Східної Європи, які також постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму. Для реалізації цього плану колгоспам ставилися нереальні завдання – зібрати й відправити з України до Москви понад 360 мільйонів пудів зерна.
Щоб виконати цей план, колгоспи навіть почали збирати запаси зерна із приватних селянських господарств. Така злочинна політика СРСР мала катастрофічні наслідки.
За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України у 1946–1947 роках надсмертність в Україні перевищила 700 тисяч осіб, а більше чверті жертв були діти до 14 років.
Можна з впевненістю стверджувати, що масовий Голод 1921–1923, 1946–1947 років в Україні став можливим виключно завдяки цілеспрямованій політиці Москви, яка використовувала штучний Голод як один з інструментів поневолення та знищення української нації.
Враховуючи викладене та зважаючи, що у 2026 році виповнюється 80 років з дня початку масового штучного Голоду в 1946-1947 років в Україні, прошу Вас доручити уповноваженим співробітникам УІНП розробити:
1. пропозиції щодо вдосконалення Указу Президента України від 26 листопада 1998 року №1310/98 «Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів». У тексті якого буде встановлено юридичний факт, що Голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років в Україні були вчинені
комуністичним тоталітарним режимом СРСР та були злочином проти Українського народу.
2. проєкт нормативно-правового акту яким буде запроваджено кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодоморів 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років в Україні, та юридично встановленого факту, що зазначені Голодомори є геноцидом Українського народу;
3. обґрунтоване подання необхідності ухвалення розроблених УІНП вищезгаданих нормативно-правових актів Верховною Радою України.
4. направити розроблені УІНП нормативно-правові акти разом з поданнями до суб’єктів, які відповідно до статі 93 Конституції України наділені правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.
З повагою, Богдан Червак, Голова ОУН.
