Львівщина прощається з чотирма Захисниками
У середу, 29-го жовтня, Львівщина прощається із чотирма Захисниками, які воювали з російськими окупантами. Про це повідомили у Львівській обласній адміністрації та мерії Львова.
Стриянин Віктор Черепан проживав із сім‘єю у селі Конюхів Грабовецько-Дулібівської громади.
Проходив строкову службу у Німеччині, до 2002 року служив у військовій частині за контрактом. У березні 2022 року вступив у лави ЗСУ.
Помер 26 жовтня у госпіталі від набутих хвороб за час війни. Воїну було 55 років.
Житель села Підлипці Золочівського району Павло Бобко із початком повномасштабного вторгнення став на захист країни.
Обіймав посаду старшого механіка-водія 1 відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А4056.
Загинув 17 липня під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ Донецької області. Захисникові було 33 роки.
Віктор Ященко (16.07.1986 – 09.07.2024) Уродженець села Огурцівка Харківської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі міста Харкова. Згодом здобув професію електрозварювальника у Харківському коледжі.
Проходив строкову військову службу.
Працював водієм-далекобійником, здійснюючи міжнародні вантажні перевезення.
Зі слів рідних, Віктор був добрим, спокійним і турботливим, завжди готовим допомогти іншим. Вирізнявся справедливістю, щирістю та любов’ю до життя. Захоплювався малюванням, риболовлею, цінував сім’ю та домашній затишок.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Віктора Ященка залишилися дружина та мати.
Маркіян Зелений (28.10.1978 – 22.10.2025) Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 80 Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство».
Займався підприємницькою діяльністю.
Зі слів рідних, Маркіян був життєрадісним, товариським і доброзичливим. Любив тварин, цікавився історією України, яку знав досконало. Безстрашний і відданий своїй родині, він завжди вмів надихати інших прикладом сили, щирості та любові до життя. Володів англійською мовою на високому рівні. Професійно грав у бадмінтон, захоплювався гірськолижним спортом.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
У Маркіяна Зеленого залишилися дружина, син та батьки.
Вічна шана та світла пам’ять усім полеглим Героям !
