2026 рік на Львівщині проголосили роком української поетеси

28 Жовтня, 2025 Danylo видатні жінки, Львівська облрада

Поділитись

Комісії обласної ради напрацюють зміни до положення про премію імені Героя України Степана Бандери. Про це Львівська облрада повідомила у соцмережах.

Комісія з питань культури, інформаційної політики та промоції на своєму засіданні 27 жовтня напрацювала проєкт рішення щодо внесення змін до рішення обласної ради про обласну премію культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури.

Також цьогоріч сплив термін повноважень конкурсного журі, яке здійснювало оцінку та визначало переможців премії. Тому в облраді незабаром сформують та затвердять новий склад журі терміном на 3 роки.

Як повідомив голова комісії Святослав Шеремета, для узгодження нової редакції положення про обласну премію імені Героя України Степана Бандери депутати вирішили ініціювати спільне засідання комісій культури, освіти та членів нового журі.

Також депутати комісії підтримали пропозицію проголосити 2026 рік роком української поетеси, дисидентки, членкині ОУН Ірини Сеник – з нагоди 100-річчя від дня її народження.

Народилася Ірина Сеник у Львові 8 червня 1926-го року у родині січового стрільця Михайла Сеника та Марії Сеник. Освіту здобувала у приватних гімназіях, а вищу – на факультеті іноземних мов Львівського університету.

1939-го Ірина Сеник вступила в юнацтво ОУН, а 1941-го стала членом організації, була зв’язковою Крайового проводу під псевдо «Леся».

1945-го НКВДисти посадили її в тюрму на Лонцького, а за рік засудили на 10 років позбавлення волі. Ув’язнення відбувала в Іркутській тюрмі, заслання (13 років) – у Кемеровській області СРСР. Заочно закінчила Новокузнецьке медичне училище, працювала в лікарнях.

Повернулася в Україну Ірина Сеник 1968-го, але без права проживання у Львові й області. Влаштувалася медсестрою в Івано-Франківську. Там увійшла до Івано-Франківської та Львівської груп захисту політв’язнів, подавала скарги й протести на захист Валентина Мороза, Святослава Караванського та ін., збирала кошти на підтримку родин політв’язнів.

1973-го за політичні переконання була знову засуджена на 6 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму із засланням на 5 років. Ув’язнення відбувала в Мордовії, заслання – в Казахстані. 1979-го увійшла до Української гельсінської групи.

1983-го повернулася в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» могла проживати не ближче 101 кілометра від Львова. Тому оселилася у м. Борислав на Львівщині. Цього ж року вийшла заміж за колишнього політичного в’язня Василя Дейка.

Ірина Сеник – засновниця Товариства української мови та Української гельсінської спілки в Бориславі, голова місцевого відділення Союзу українок, член Ліги українських жінок.

У 1998 р. їздила до м. Рочестер (США), де її на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій визнано однією зі 100 героїнь світу.

Поезії Ірина Сеник почала писати у 9 років. Уперше вони були опубліковані у книзі українських жінок-політв’язнів “Нездоланний дух” (Балтимор-Чікаґо-Торонто-Париж, 1977). Окремими виданнями вийшли книги “Сувій полотна” (Нью-Йорк, 1990) та “Біла айстра любові” (Гонконг, 1992).

Померла 25 жовтня 2009 року, похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вам також може сподобатись