Чи допомагає закриття кордонів під час війни йти у Європу

Зухвале вбивство 23-річної українки у метро Шарлотти у США Ірини Заруцької вразило цинізмом і жорстокістю, з якою практично рецидивіст Декарлос Браун позбавив життя молоду жінку, що втекла від війни в Україні. 

На тему закритих кордонів та ефективності цього радикального заходу під час війни, який би мав посприяти більшому залученню до війська чоловіків, розмірковує громадський діяч Олесь Доній. 

 

За словами Донія, за статистикою упродовж всієї Незалежності щодоби вбивали і вбивають як мінімум по 3 особи.

 

Тобто щороку цей сумний показник становить біля тисячі осіб загиблих. І за показниками співвідношення кількості вбивств щодо кількості населення, на жаль, ми в рази перевищуємо ситуацію в країнах Західної Європи.

 

І до вбивства , наприклад, двох підлітків цими ж днями в Шаргороді(на Вінничині) набагато менша увага. Бо вбив їх місцевий (білий), та ще й вчитель англійської мови(тобто з вищою освітою) тощо.

 

Та зараз не про високий рівень агресії в українському суспільстві. А про закриті кордони.

 

Справедливе обурення у багатьох дописувачів викликав факт неможливості батьком Ірини Заруцької відвідати її похорон в США. Але ті самі дописувачі не обурюються самим фактом закритих кордонів. А якби батько хотів поїхати не на похорон, а до пораненої(хворої) дитини, і його не випустили, це було б нормально ? А якби просто хотів би відвідати дочку, і його не випустили, це було б нормально ?

 

Це ненормально. Але у більшості українців атрофоване розуміння , що однією з базових цінностей європейської цивілізації(до якої ми начебто за промовами політиків прямуємо) є свобода пересування.

 

Тому про несправедливість з боку держави щодо неможливості конкретного батька відвідати конкретний похорон дописувачі пишуть, а про неможливість сотень тисяч батьків відвідати своїх дітей в інших країнах навіть не наважуються думати. Кріпацька свідомість…

 

Офіційна пропаганда стверджує, що закриття кордонів потрібне для наповнення армії, та це облудна теза, яка спростовується інформацією про кількість СЗЧ та дезертирства.

 

У цьому році в середньому це 18 тисяч на місяць. Враховуючи, що мобілізують близько 27 тисяч на місяць, це складає рівно 66,66%, тобто дві третини щодо мобілізованих. Тож ті, хто категорично не хочуть служити, все одно втікатимуть з армії. Тільки вже розбалансовуючи армію зсередини. А це означає, що такі дії не допомагають армії, а , навпаки, шкодять. А всі ми зацікавлені, щоб наша армія була сильнішою. А, виявляється рішення про закриття кордонів армії не допомагає, а шкодить..

 

Тепер перейдемо до фігури Сцельникова-старшого, вбивці депутата ВР Андрія Парубія.

 

Чи пішов би він на це вбивство, якби були відкриті кордони ? Ніхто не може сказати напевно, адже чортзна що в голові у цього ката. Та на камеру він стверджує, що хоче, щоб його обміняли на військовополонених у росію, де він буцімто поховає тіло загиблого сина (який служив в українському війську, і на відміну від Сцельникова-старшого є українським героєм). Сцельникову-старшому 52 роки, і він не може легально перетнути закриті кордони. А якби міг ? То міг собі виїхати до Польщі, звідти -в Білорусь, а далі до росії, якщо йому вже так хочеться. Який сенс державі Україна тримати у себе потенційного зрадника (і як виявилося згодом вже не потенційного, а реального вбивцю) ? Виглядає, що Сцельников-старший зненавидів останній Майдан, все, що з ним пов’язане, всіх публічних осіб, які пов’язані з Майданом. То для чого таких сцельникових тримати в Україні ? Щоб вони ще накоїли лиха ? 

 

І такі питання можна ставити по кожній категорії людей. Бо рішення про закриття кордонів лише робить лихо для країни.

 

Закриття кордонів – це лихо для армії. Бо сприяє тому, щоб в армію брали тих, хто потім звідти тікає. А ті, хто могли б поповнити фронтові частини, зі зброєю в руках на західних кордонах охороняють ЄС (Польщу,Словаччину,Угорщину,Румунію) від українців.

 

Закриття кордонів – це лихо для єдності суспільства. Бо такі як Сцельников-старший можуть і політиків вбивати, і російські ракети наводити, і паніку сіяти.

 

Закриття кордонів – це лихо для економіки. Бо ми втратили “маятникову міграцію”, тобто можливість людей сезонно попрацювати закордоном. Тобто Україна втрачає мільярди доларів щорічно через це.

 

Закриття кордонів – це лихо для освіти. Бо чоловіки не можуть брати участь в освітньому процесі закордоном, значить, нація поступово ще далі відставатиме в інтелектуальному розвитку.

 

Закриття кордонів – це лихо для демографії. Сотні тисяч родин через неможливість відвідування розпалися, розпадаються і розпадатимуться. У нас вселенський плач щодо жахливих демографічних показників і тенденції до вимирання нації, але ж держава сама цьому сприяє.

 

Закриття кордонів – це лихо для демократії. Бо це суперечить базовим європейським правилам вільного пересування. Боснієць має право для вільного вибору місця проживання(і під час боснійської війни теж мав таке право), українець – ні.

 

Натомість, закриття кордонів – це колосальне збагачення влади і тих, хто обслуговує владу.

 

Експерти кажуть про мільярди а то й десятки мільярдів доларів незаконного збагачення.

Закриття кордонів-це сегрегація в суспільстві: на “шляхту”(влада, обслуговуючий владу елемент), яким дають персональні дозволи на перетин кордонів, і “кріпаків”(всі решта,хто не”влада”).

 

Тоді для чого ж приймалося таке шкідливе рішення для держави ? Бо гроші влада може і вміє заробляти іна інших процесах. Версія-щоб зламати волю українців. Кріпаками легше керувати. Кріпаки не наважуються ставити питання, тим більше-боротися за власні права. І, на жаль, виявилося, що це дуже дієвий механізм. Кріпацька психологія поширюється. Все менше людей, які наважуються говорити про власні права.

 

Ми прямуємо не європейським, а як це не дивно російським шляхом. Коли наша армія героїчно бореться з російським окупантом, держава все більше перетворюється на росію… Тільки мало хто вже спроможний навіть це усвідомити. А говорити про це наважуються і взагалі одиниці…

Кріпацька психологія стає панівною…Кріпацька нація ? Невтішно…