Чому танки безсилі проти дронів або війна як технологія
На четвертий рік повномасштабної війни технології її ведення змінювалися відповідно до сучасних трансформацій у цифровій та електронній галузі.
Ще на початку повномасштабного вторгнення російських окупантів українські військові командувачі нарікали на брак військової техніки, літаків. Європа з легкістю позбулася чи не усієї важкої зброї радянського виробництва, замістивши її новою сучасною військовою технікою.
Але сьогодні навіть військова важка техніка, яка у попереднє століття відігравала чи не основну роль у перемозі, стала також вразливою. Про це розмірковувала Маруся Звіробій.
“15 км від лінії фронту – тепер зона суцільної смерті”, Валерій Залужний на Форумі оборонних технологій Україна – Великобританія надточно описує ситуацію на полі нашого бою. І літо 2023 я дуже добре пам’ятаю, коли все кардинально змінилося, бо в небо піднялися сотні російських дронів.
На зараз в нас в руках в окопах нема ніяких рішень окрім гладкоствола. Бо небо літає на оптоволокні. І це повний триндець… Тим часом світ, готуючись до війни, купує танки… Розібрати танк то 5 хвилин роботи для групи дронів. Все дуже сумно.
Промова Валерія Залужного до глухого світу:
“Одного ранку влітку 2023 року, коли українські війська, використовуючи доступні доктрини та наявну зброю, метр за метром просувалися крізь ворожі оборонні лінії, в небі з’явилися дрони в масштабі, що призвів до трансформації всієї архітектури бою.
Розвідувальні, ударні дрони, дрони, що обслуговують вогонь артилерії, об’єднані системою ситуативної обізнаності зробили поле бою абсолютно прозорим. Все це дало необмежені можливості для завдання високоточних ударів на тактичному рівні.
Поступово, як і Перша світова війна, ця війна зайшла в глухий кут.
Вже зовсім скоро, у 2024 році, бурхливий науково-технічний прогрес призвів до ситуації, коли дронами вражали цілі не лише перед переднім краєм, а й в оперативній глибині. Це унеможливило знаходження будь-якої техніки, вогневих засобів, резервів навіть за межами переднього краю.
Високоточні удари логістичними шляхами стали сьогодні абсолютно звичайним явищем. Більше того, такі удари стали частиною тактики витіснення з позицій.
Таким чином, внаслідок абсолютної прозорості перед переднім краєм утворилася 10—15-кілометрова зона суцільної смерті. Не дивно, якщо дрон полює вже не за груповою метою чи бронетехнікою, а навіть окремим солдатом. До речі, ця зона постійно розширюється, як і зростає можливість бути там знищеним.
Повторюся, насамперед, стрімкий розвиток РЕБ.
Завдяки розвитку РЕБ вдалося нівелювати здібності супутникових технологій, радіо- та GPRS-керованих боєприпасів завдавати високоточних ударів на оперативному рівні Ефективність дорогих ракет та високоточних снарядів впала до нуля.
По-друге, на полі бою з’явилася велика кількість засобів візуальної розвідки та ударних дронів тактичного та оперативного рівня.
Як результат, тактика застосування та оперативне мистецтво зіштовхнулися із суттєвими змінами.
На оперативному рівні війна загалом зайшла в глухий кут. Глибокі маневри або удари на оперативну глибину стали неможливими, значною мірою через протистояння між безпілотними системами та засобами РЕБ та ППО.
Класичні наступальні операції та дії не тільки втратили ефективність, а й стали майже самогубними.
Навіть наступальні дії малих, технологічно насичених та високомобільних тактичних груп, щільно координованих із системами ситуативної обізнаності, підтримки, РЕБ та ППО, стали неефективними.
Таким чином, впевнено можна сказати:
Безпілотні системи та цифрові технології змінили суть війни.
Бронетанкова техніка стала беззахисною перед дешевими дронами.
Високоточна зброя з GPRS-навігацією втратила ефективність через РЕБ.
ППО переживає найбільшу трансформацію через появу масових дешевих дронів.
Авіація втратила нагоду домінувати над полем бою.
Морський простір контролюється морськими дронами.
І все це потребує повного переосмислення тактики, стратегії, військової доктрини та оборонного планування.
Скільки на це потрібно часу, шановні присутні, я не знаю. Думаю, що для наших ворогів цей процес триватиме не більше як три роки, а з урахуванням масштабування — п’ять.
Очевидно, що перемога на полі бою тепер повністю залежить від здатності випереджати супротивника у технологічному розвитку.
Дуже важливо, щоб зміни відбувалися саме в ланцюжку “наука (розробка) – виробництво – застосування”. Саме від ефективного взаємозв’язку між цими ланками залежатиме інноваційний розвиток.
Виробники повинні бути гнучкими та адаптивними, готовими будь-якої миті вносити зміни до своїх апаратних рішень. Якщо ці рішення будуть зарегульовані державною бюрократією чи корупційними інтересами, ланцюг обірветься і противник виявиться попереду.
Тому потрібно бути готовими допрацьовувати вироби до умов застосування на полі бою.
Безумовно, необхідно звернути увагу на:
1. Розвиток технологій штучного інтелекту та машинного навчання.
Очевидно, що швидкість впровадження технологій ІІ на полі бою, особливо у сферах розвідки, планування, управління, вогневої поразки, а також автономних бойових систем (без участі людини) забезпечуватиме якісну та кількісну перевагу.
2. Рішення у сфері РЕБ.
Вони є майже найважливішими, тому що необхідно вирішити дві ключові задачі: створити цифрове поле для застосування та захистити його від впливу супротивника. Це, звичайно, пошук нових технологій зв’язку, наприклад, когнітивного радіо. Такі розробки вже є. Також важливим є пошук нових способів навігації та донаведення. Потрібно розробляти нові способи передачі даних, які виходять за межі радіочастотного діапазону.
3. Розвиток дешевих високоточних безпілотних систем великої дальності.
Це необхідно для збільшення здібностей систематичного руйнування інфраструктури супротивника, виснаження його ППО та проведення комбінованих атак на важливі об’єкти.
4. Розвиток та виробництво дронів (роботів) як складової основних бойових здібностей.
Російсько-українська війна дала важливий урок: війна, яка передбачає обмін людських життів на тактичні успіхи, більше недоступна. Людина в сучасному бою – це дорогий ресурс, який не можна відновити. Саме технології дозволяють зберегти бойову ефективність заради радикального зниження втрат.
Таким чином, необхідно розвивати:
ударні дрони, які довели свою виняткову ефективність, особливо за умов дефіциту артилерійських боєприпасів;
розвідувальні дрони;
зенітні дрони;
наземні безпілотні системи;
універсальні бойові платформи;
морські безпілотні системи
Громадянські технології або технології подвійного призначення досягли такого рівня складності, що сьогодні вони є основою бойових здібностей.
Серед них:
– Використання комерційних супутникових систем на користь розвідки;
– використання 3D-друку для швидкого виробництва запасних частин і компонентів військової техніки в умовно кустарних умовах;
– Використання соціальних мереж для збору розвідувальних даних;
– Створення імпровізованих систем РЕБ з комерційно доступних компонентів для глушення зв’язку та управління дронами противника;
– Використання цивільних месенджерів з наскрізним шифруванням для обміну даними;
– Використання хмарних рішень.
До речі, саме це вже зараз дозволяє невеликим гравцям з обмеженими ресурсами — окремим країнам, відомствам і навіть підрозділам досягати вражаючих результатів за допомогою відносно дешевих асиметричних рішень.
Як висновок, революція військових технологій на основі безпілотних систем та штучного інтелекту повністю змінила природу війни та продовжує розвиватися. Отже, швидкість впровадження інновацій безпосередньо збільшує здатність держави досягти перемоги у війні.
Ймовірно, у майбутній високотехнологічній війні переможе той, хто зможе якнайшвидше адаптуватися до технологічних умов поля бою. Сторона, яка першою системно та якісно здійснить перехід на новий військово-технологічний рівень, отримає безумовну стратегічну перевагу та нав’яже свою волю іншій стороні.
Поки у противника є ресурси, сили та засоби для завдання ударів по нашій території, спроб наступальних дій — він це робитиме. Це і є війна на виснаження.
Цьому також сприяє геополітична ситуація сьогодні. Адже ніхто зараз не може противнику в цьому перешкодити.
Покласти край цьому може лише повне знищення здатності вести війну, тобто військово-економічного потенціалу. Руйнування останнього, звичайно, ставить під сумнів навіть знаходження окупаційних військ на окупованій території.
У будь-якому разі архітектура стратегії виживання та перемоги на сьогоднішньому етапі можлива лише через будівництво нової військово-технологічної системи. Все це необхідно зробити в рамках поточного технологічного циклу, який може тривати не більше ніж 3—5 років.
На міжнародній арені вихід із ситуації, про яку ми сьогодні говоримо, полягає не лише в адаптації до нових викликів, а й у формуванні нової глобальної безпечної реальності, до якої Україна вже приєдналася як рівноправний та активний учасник.
Україна більше не є просто об’єктом підтримки — ми стали джерелом досвіду, технологій та рішень, які мають стратегічне значення для цивілізованого світу.
Це не лише питання підтримки України — це питання спільної готовності до нової доби війни, де домінують технології, інформація та автоматизація рішень.
Український досвід став унікальним — ми першими були змушені розбудовувати армію, промисловість та стратегію у відповідь на виклики, які інші лише починають усвідомлювати.
Ці виклики не лише для України. Це виклики для всіх.
Світова безпека більше не тримається на старих гарантіях – вона будується на динаміці, технологіях та готовності змінюватись.
Ми зробили свій вибір та платимо за нього високу ціну щодня, але в обмін отримали шанс на виживання. І ми запрошуємо вас зробити цей вибір разом із нами.
Щоб не лише вистояти, а й перемогти. І не лише сьогодні, а й у всьому, що чекає попереду.”
