Синові генерала ОУН-УПА виповнилося б 92 роки
28 березня 1933 року у селі Оглядів на Львівщині у родині Романа та Наталії Шухевичів народився син Юрій – Богдан. Про це згадує Львівський історичний музей у Фейсбук.
Прожив він важке й героїчне життя (28 березня 1933 – 22 листопада 2022).
Довголітній політв’язень (провів 31 рік у радянських в’язницях і таборах та 5 років на засланні), адже був сином генерала-хорунжого Української Повстанської Армії Романа Шухевича.
У 1944 році, в 11-річному віці з приходом радянських військ на західноукраїнські землі був арештований і разом з матір’ю засланий у Сибір.
У 1945 році Юрія помістили в дитбудинок в місті Чорнобиль, в 1946 році його перевели в дитбудинок для дітей «ворогів народу» в місті Сталіно, нині Донецьк.
Двічі тікає і добирається додому, де його знову затримують. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочинається судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич, засуджений радянським режимом на 10 років «за зв’язок з підпіллям».
В 1954 році, відбувши шість років тюремного ув’язнення (якщо не рахувати років дитбудинку), він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СРСР.
У 1958 році, по закінченню 10 річного терміну ув’язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило його на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму «за антирадянську агітацію і пропаганду» на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів.
У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером.
У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» і засуджений на 9 років ув’язнення і 5 років заслання.
Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув’язненні вчетверте 1973 року і засуджений на 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання; до 1978 року перебував у Володимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми Татарія.
У березні 1982 року Юрій Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.
У лютому 1977 року став членом Української Гельсінської Групи. В ув’язненні проводив правозахисну діяльність: виступав із зверненнями і заявами до світової громадськості, урядів держав, міжнародних організацій в охороні конституційних прав і свобод людини та демократичних принципів функціонування усіх державних структур.
Брав активну участь у кампаніях за надання ув’язненим статусу політв’язня, домагався права на виїзд з СРСР.
Мужньо виніс багаторічні тортури, не відмовився від імені свого батька, своєї родини.
У 1988 році закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапляє у будинок для інвалідів в Омській області.
У 1990 році отримує дозвіл повернутись в Україну.
Після проголошення Незалежності України у 1991 році, Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідує країни Західної Європи, США, Канаду і поселяється в Україні у місті Львів.
У 1991-1994 роках – голова Української міжпартійної асамблеї, голова Української Національної Асамблеї (УНА) та головний командир Української Народної Самооборони (УНСО).
26 жовтня 2014 – 29 серпня 2019 року — депутат Верховної Ради України VІІІ скликання. Герой України.
Юрій Шухевич болісно переживав повномасштабне вторгнення росії в Україну, хоч і не був здивований.
Він поклав своє життя за нашу Перемогу тоді, коли вона виглядала ще геть примарною.
Згадайте про нього сьогодні. Він точно на це заслужив !
Підготувала Lyuba Koval
Світлини:
1. Юрій Шухевич з батьком Романом.
2. Шухевич Юрій.
