Антон Макаренко: “А слів не треба…”

1(13 березня) 1888-го у місті Білопілля (Сумщина) у сім’ї майстра малярного цеху залізничних майстерень Харківсько-Миколаївської залізниці  Семена Макаренка і його дружини Тетяни (у дівоцтві  Дергачової) – народився довгоочікуваний син Антон.

Прийшов у світ дещо передчасно, весь чорний,  зморщений, батьки без надії плакали. Хлопчина ріс хворобливим, у ранньому дитинстві ледь не кожні п’ять хвилин просив маму витерти йому носика. Хвороб на його життєвій дорозі не бракувало –  золотуха, ангіна, запалення надкісниці, мигдалин,  фурункули, постійна нежить. 

В учнівські роки чимало читав, чим остаточно зіпсував зір. Жорстокі підлітки назвали його ”Граф Антошка підмітайло”.  З молодих літ носив окуляри. Хлопчаки частенько лаялися, підсміхувалися з нього: “Черт носатий!  Четвероглазий, а ничего не видишь”.

Лише донька господарів будинку, в якому вони жили, Поліна Миронова, його жаліла, підтримувала.

17-річним Антон навіть хотів з нею одружитися. Втім, дівчині  1905-го виповнилося лише п’ятнадцять.  Коли ж батько довідався від нього про наміри сина, погрожував самогубством, та з часом заспокоївся.

Тривалий час Антон вів щоденник. Тут докладно  викладав про свої почуття, надії, мрії, сподівання.

Переживав, що невисокий, мав маленькі сірі очі, а найбільше  засмучував  великий, завжди почервонілий ніс. Писав, що був природно призначений для семи хлопців,  а дістався лише йому.

Миттєво закохувався. Його ж брат  Віталій стверджував, що платонічних стосунків йому було недосить. Майже всі його романи тривали недовго – найбільше півроку і, як правило, закінчувалися для нього фіаско.

Так було і з Наталкою Найдою – гарненькою 16-річною, веселою, жартівливою україночкою. Якось він прийшов до її будинку, але побачив Наталку в обіймах  молодого офіцера. Пізніше захоплювалася  романами з багатьма, але про Антона в ролі коханця не думала ніколи.

Антон у свій час писав: ”Ви влюбляетесь в представительниц “прекрасного” пола только потому, что они имеют длинние волоси и обильние жировие отклонениия под кожним покровом”.

Антон  божився, що ніколи не одружиться і не матиме дітей, бо заведення їх бідняками –  злочин. Обстоював думку, що сім’я – це релікт рабства, за що його лаяв священик Григорович.

Дружина священика Єлизавета  Федорівна  ( на вісім років старша від Антона)  …стала його коханкою.

Антон у всьому корився їй.  Коли вона вчилася у Києві, Антон щодня надсилав її ніжні листи, на дорогому папері, у конвертах “люкс”, із позначкою “Я”. “С”.  (Ясному Сонечку). Щоб вони швидше доходили до Лізи, носив на станцію до поштового вагона.

У серпні 1904 року (у 16 років) Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку викладачів початкової школи.

Навесні 1905 року Макаренко успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі.

1 вересня 1905 року (у 17 років) Макаренко розпочав працювати у Крюківському двокласному залізничному училищі. Він став вчителем російської мови, малювання і креслення. 1 вересня 1911 р. за розпорядженням інспектора народних училищ Херсонської губернії Антон Макаренко був переведений у залізничне училище на станції Долинська.

Антон Семенович став вихователем в учнівському гуртожитку.

1910-го у Полтаві Антону припала до серця Катя Костецька. Вона, сміючись, говорила йому: “Ну, Тося! Куда Вам жениться! Мне нужен настоящий мужчина, а Ви только так, одно недоразумение. До її альбому він написав вірш: “Голубим туманом из-за сереньких туч Улибнулись ви в небе, как сон золотой, Отчего же призив ваш так слаб, не могуч, Отчего ви стали призраки жизни билой? Отчого в ясном море бездонних очей Светит грустная дума  бессонних ночей ? Леденит  настоящее ветром с дождем,  А грядущая жизнь смотрит пасмурним днем?”

Майбутня дружина Антона Макаренка Галина Салько ще 1927-го бачила як віддано Ліза любила Антона. Він же якось писав: ” У нее полезли наружу атавизми старой поповской  семьи – скупость, жадность и оскорбительная мелочность. Она обзавелась десятком кошек и у нее у всех комнатах стоит удушливий запах, вернее вонь”.

1912-го, працюючи  вихователем (наглядачем)  у гуртожитку школярів на станції Долинська  Антон Макаренко  посватався  до вродливої  гімназистки  Єлисаветграда 17-річної Фені Нікітченко. За нею зітхали ледь не всі тамтешні юнкери;  великі чорні очі, довга коса, чарівна посмішка. Згодом він згадував; Милое дитя! Как я бил в нее влюблен!” Не поталанило з Фенею… Страждав за  Катею Сосновською, а вона вийшла заміж за  офіцера-артилериста Віктора Крилова. Овдовівши 1920-го, вона вдруге взяла шлюб, але, звісно,  не з Антоном Макаренком.

1924-го Антон Семенович деякий час жив із 26-річною  Євгенією Мухіною;  короткий роман мав  із Оксаною Іваненко, яку засватав заможніший від нього професор  Олег Залужний.

Перебуваючи  1945-го у Львові, Оксана на всі  заставки лаяла Антона Макаренка як жорстокого чекіста, безжального ката своїх вихованців, ворога українства.

Ледь не одружився Антон Макаренко із сестрою  всесильного керівника ОДПУ Наталією Балицькою, відхиливши почуття  Марії Бокової.  

Навесні 1927-го Антон Макаренко зустрів Галину Рогаль-Левицьку. Наведемо рядки, які вона навіяла йому своєю присутністю: “Рідна, я цілую носочки Ваших черевиків… Для Вас я ладен вчинити навіть  підлоту, навіть украсти… Я ніби гість у колонії, бо думаю про Вас, це моя таємниця, вона дорожча, ніж сім років  створення колонії”.

Галина Стахівна у свої 35 років двічі була заміжньою – з Михайлом Сальком, від якого 1914-го народила сина Левка, і зі спеціалістом з дефектології Іваном Соколянським.  Потім друзям вона скаржилася, що Антон Макаренко “ревновал меня самим животним образом, хотя он меня любил больше всех и никого так високо не ценил, как меня”.

Розмовляючи з нею вперше, Антон Семенович весь час думав, яким чином зумів так довго жити без її сліпучої краси. Історія їхнього листування – це “поема любові і ревнощів”.

1938-го Галина Стахівна стала його коханкою, він почав наполягати на оформленні шлюбних стосунків.

Вона прикрасила його життя “бентежністю  і величчю, покірністю і злетом”. З Галиною Салько відчував себе “поющей птицей”, однак вважав себе не вартим її глибокого почуття. У вересні 1936-го з Броварів за 10 днів не написав  їй жодного рядка. Образу вилила  у листі до 22-річного сина Левка:

”Такой ви народ, мужчини. Первие годи по два письма в день пишите, потом  и одного за десять дней не напишите. Нехорошие мужчини, не воспитанние”. Натомість в листі до неї уточнив чому одружився з нею. “Я женился в сорок лет, женился по дружбе и благодарности”.

1 квітня 1939-го, повертаючись електричкою до Москви зі станції Голіцино, де він відпочивав у Будинку творчості письменників,  Антон Семенович  помер –  не витримало серце…

Стосовно педагогіки, то тут можна виділити кілька моментів. 

На думку Макаренка, педагогіка є найбільш діалектичною, рухливою, дуже складною і різноманітною наукою. Основними характеристиками макаренківської педагогіки є діалектичне розрізнення методики навчання і методики виховання, єдність вивчення дитини та її виховання, єдність виховання дітей і організація їхнього життя, поєднання вивчення основ наук з продуктивною працею учнів, науково організована система всіх впливів, посилення уваги до дитячого колективу.

Психологія має бути не основою педагогіки, а продовженням її у процесі реалізації педагогічних закономірностей та ін. Мету виховання А.Макаренко розумів як програму особистості, програму людського характеру («Методи виховання»). На його думку, у виховному процесі має бути загальна програма виховання й індивідуальна коректива до неї залежно від особистості конкретного учня.

Розвиток індивідуальності А. С. Макаренко пов’язував не тільки зі здібностями людини, але і з темпераментом, і з рисами характеру. Із цього приводу А. С. Макаренко зауважував, що мета індивідуального виховання полягає у визначенні перспектив розвитку здібностей людини, формуванні її характеру.

Макаренко вважав, що хороших людей можуть виховати лише щасливі батьки. Якщо до шести років дитина виховувалася правильно і в ній виховані певні звички активності і гальмування, то на таку дитину ніхто не вплине погано. Дуже шкідливо впливають на дітей сварки і роздратованість у сім’ї — ознака розпущеності, відсутності дисципліни, недоліків у світогляді. Повинна бути не лише чітка мета виховання, а й продумана деталізована програма виховання.

Педагогам і батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі, статті у газетах негативно впливають на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам, який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому на екрані, зробити правильні висновки. Тому не рідко він схвально сприймає те, що заслуговує осуду, намагається наслідувати «телегероя».

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А.Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статті. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.

Отже, у процесі соціалізації головне місце займає вміння особи контактувати і співпрацювати з іншими. Саме тому колективне виховання є основою правильного виховання, адже особа засвоює норми і правила колективу, суспільний досвід, вчиться регулювати свою поведінку тощо. Людина в колективі — це людина в суспільстві. Знання теорії та практики колективного виховання є особливо важливим для педагогів у здійсненні їхньої діяльності — вмінні допомагати і бути провідником у процесі соціалізації.

Підготував Степан Беца