Степан Хмара критикував усіх президентів, а декого називав “шпаною ліквідаторів”
Минуло вже більше року відтоді, коли 21 лютого 2024-го помер відомий політик, політичний в’язень радянських таборів і борець за незалежність України Степан Хмара.
Степан Ількович Хмара народився в селянській сім’ї села Боб’ятин (Львівщина) 12 жовтня 1937-го.
Борець за незалежну Україну. Український політик, правозахисник, дисидент у період т. зв. перебудови, народний депутат Верховної Ради України I, II та IV cкликань, лікар-стоматолог. довголітній в’язень радянських таборів.
Із 2001-го Голова Всеукраїнського комітету захисту політичних в’язнів. Почесний громадянин м. Тернополя (1991), Герой України (2006), кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня. Почесний член громадської організації “Українське юридичне товариство”.
Закінчив навчання у Львівському медичному інституті (1964). Працював у смт. Гірник. Розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу на теренах СРСР.
У 1960-х рр. вперше передрукував в Україні працю Сахарова “Роздуми про мир, свободу та прогрес”. Після арешту В’ячеслава Чорновола продовжував видавати підпільно “Український вісник”.
1974-го в “Українському віснику” виходять його праці “Етноцид українців в СРСР” та “Генеральний погром”, які передруковуються в Європі.
1975-го Cтепана Хмару заарештували, але через деякий час випустили на свободу через відсутність доказів по факту злочину і причетності до антирадянської пропаганди. Справу закрили.
І все таки 1980-го за обвинуваченням в “українській націоналістичній діяльності” зібрали достатньо фактів і заарештували на 7 років суворого режиму та 5 років заслання (Урал). Там відбув у карцері 306 днів.
Упродовж цього часу влаштовував голодування в ім’я засуджених несправедливо українців.
1987-го Степан Хмара вийшов на свободу та повернувся в Україну. Він став одним із керівників Української Гельсінської Спілки (УГС), з квітня 1990-го стає заступником голови Республіканської партії. Тоді ж обирається до Верховної Ради України народним депутатом українського парламенту
(63,6%).
4 жовтня 1989-го у Львові створив міський страйковий комітет. Сюди увійшли понад 50 страйкових комітетів заводських, закладів та установ. Їх очолив Віктор Фурманов, заступником став Степан Хмара. Того ж дня і року підтримав Студентську революцію на граніті, був серед голодуючих у таборі.
7 лютого 1990-го активісти-студенти виступили проти останнього військового параду. Степан Хмара вийшов на одинокий пікет на знак протесту проти військового параду. У квітні 1991-го його заарештували.
Після проголошення незалежності України двічі обирається народним депутатом України, продовжує боротьбу за безвинно заарештованих політичних в’язнів. У травні 1992-го на III з’їзді Республіканської партії України виходить із її складу, через, на його думку, угодовську політику. У червні 1992-го на конференції УРП (Установчі збори) створюється Українська консервативна республіканська партія (УКРП).
30 жовтня 2015-го оголошує голодування.
Степан Хмара: ”Я голодував у своєму житті десятки разів 1991-го – більше місяця, а в Пермських таборах радянського режиму – майже всі 5 років. Всі ці голодівки не були для мене проблемою, тому що я знав що до завершення йде держава і комуністичий нелюдський режим, заснований на непокорі. Морально ж я почувався чудово, на висоті. Однак не міг собі уявити, що в незалежній Україні XXI-го століття будуть сотні політичних в’язнів і героїв війни”.
5 грудня 2018-го з трибуни Верховної Ради України назвав чинну владу “шпаною ліквідаторів”, якій чужі поняття патріотизму, гуманізму та віри. Одночасно закликав українців збиратися під Верховною Радою України і викинути її геть.
Степан Хмара: ”Їх нічого не пов’язує з Україною. Перекоти-поле, у них на думці лише гроші, тому вони будуть брехати і брехати Ми повинні всі, хто має совість і відповідальність, прийти сюди і цю падаль викинути”.
Степан Хмара виступав з критикою всіх президентів України від Леоніда Кравчука до Володимира Зеленського. Особливо піддавав критиці Петра Порошенка.
28 листопада 2022-го разом із Дмитром Ярошом, Віталієм Кличком та ще із 129 представниками громадських організацій написали відкритого листа президентові України Володимиру Зеленському із закликом повернути Геннадію Корбану українське громадянство.
У вересні 2023-го ліг у Відні в лікарню. У листопаді 2024-го пройшов хіміотерапію. Закінчив земне життя на 87-му році в київській лікарні.
26 лютого відбулося прощання в Консерваторії та в церкві Св. Миколая УГКЦ на Аскольдовій могилі. Похований на Байковому цвинтарі (Київ).
Степан Хмара був двічі одружений. Перша дружина – Галина (померла 2000), соратниця Степана Хмари під час видання “Українського вісника”. Після арешту Степана Хмари вона не зреклася його. Упродовж його перебування у в’язниці передавала йому передачі та їздила з малими дітьми на Урал до концтабору. З трьох побачень отримала лише одне.
Друга дружина – Роксолана Хмара, син Тарас (2002).
У першому шлюбі Степан Хмара мав двох дітей – сина Романа (1967) і доньку Соломію (1973)
Внучки – Ярина, Мар’яна, Софія, Дарина та Катерина.
Вшанування Героя України Степана Хмари – у місті Гірське (Луганщина) його іменем названа вулиця. Вулиці Степана Хмари є також у селі Копачівці (Хмельниччина), у місті Балта та селі Великогірці (Одещина).
Підготував Степан Беца
