211 років тому народився Тарас Шевченко: як увічнювали пам’ять українського Пророка Тараса Шевченка
211-ть років тому 9-го березня народився український Пророк і символ нації Тарас Шевченко.
Нині ще раз згадаємо українського Велетня духу, Кобзаря, що закликав “вражою, злою кров’ю землю окропіте” !
Перше скульптурне вшанування Кобзаря в Західній Україні відбулося у Винниках 28 вересня 1913-го.
Тоді наш край був складовою частиною Австро-Угорської імперії. Автор пам’ятника архітектор Олександр Лушпинський.
Виконали скульптуру в майстерні Яворського. На жаль, польські окупанти 1919-го знищили його. Відновлено пам’ятник у березні 1925-го.
1913-го львівський скульптор Григорій Кузневич (1871-1936) виліпив погруддя Тараса Шевченка і Миколи Лисенка. Їх встановлено як горельєфи по боках сцени великої зали Львівського музичного училища імені Станіслава Людкевича (вул. Маркіяна Шашкевича, 5).
Кузневич створив погруддя Шевченка і Миколи Лисенка до 100-річного ювілею Кобзаря.
1914-го зведено пам’ятники Кобзареві у Пустомитах, у селах Горбачі, Завадів…
До Першої світової війни у Галичині зведено двадцять пам’ятників Кобзареві. За часів польської окупації на наших землях зведено два пам’ятники, а дев’ять шовіністи знищили. В роки фашистської окупації зведено один пам’ятник, а п’ять вороги зруйнували.
1 вересня 1960-го на подвір’ї СШ № 63 (Львів) відкрито перший пам’ятник Шевченкові у Львові. Його споруджено з мармурової крошки за проектом скульпторів Емануїла Миська та Ярослава Чайки. Одночасно зазначимо, що Івано-Франківщина, Львівщина і Тернопільщина стосовно зведення пам’ятників Шевченкові йдуть попереду інших областей України.
Поширення слави Тараса Шевченка за межами Наддніпрянської України почалося в Галичині з газетних повідомлень про особу поета (жовтень 1848-го), з читання і розповсюдження творів Тараса Шевченка (з 1841-го, зокрема, від 1861-го) поліграфічним випуском портретів із зображенням дорогої українцям людини (1861-1863 рр.). Перше втілення образу Тараса Шевченка у західноукраїнській пластиці датовано 1870-го). Воно пов’язане з іменем львівського вірменина Тадея Баронча
(1849-1905).
Закінчуючи мистецьку освіту у Флоренції, молодий скульптор обрав темою дипломної роботи портрет Тараса Шевченка. Митець виготовив поетове погруддя з мармуру. Це – перше погруддя Тараса Шевченка, створене у Галичині.
1877-го твір, як одне з кращих досягнень у царині мистецтва, експоновано на крайовій виставці (Львів). Скульптор подарував погруддя поета Товариству імені Тараса Шевченка з дозволом робити гіпсові відитки для спорудження пам’ятника.
1880-го пам’ятник Шевченкові споруджено на Гуцульщині. Гуцули – каменярі, прокладаючи дорогу у Карпатах, витесали оригінальний монумент з каменю. Його поставили в околиці села Ясенева на Івано-Франківщині. На пам’ятнику викарбували слова: “Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде. Незабаром розкуються Заковані люди”.
У роки Першої світової війни цей монумент реакційні сили знищили. Друге ж поетове погруддя 1890-го виготовив львівський скульптор Роман Левандовський (1859-1940).
Знімок поетового погруддя поміщено у журналі “Зоря” (1893 , № 12. с. 93). Нині воно зберігається у рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника АН України.
Родина Алчевських (Харків) шанувала творчість Тараса Шевченка. Батько Христини Алчевської – Олексій 1899-го спорудив у своїй садибі мармурове погруддя поета (виготовив академік Володимир Баклемішев). Нині скульптура зберігається у Музеї Тараса Шевченка (Київ).
На теренах Наддніпрянської України царизм душив українську культуру, то ж , звісно, забороняв будувати пам’ятники Шевченкові. До перевороту в Росії в Україні було два пам’ятники Тарасові Шевченку.
Ідею спорудження пам’ятника народному співцеві у Львові уперше висловив син Маркіяна Шашкевича – Володимир (1839-1885) – поет, перекладач, редактор шкільних підручників.
Громадяни почали збір коштів на пам’ятник. 1880-го композитор і громадський діяч Анатоль Вахнянин (1841-1908) подарував сто примірників своєї наукової розвідки про Франциска Скорину у фонд будови пам’ятника, Ірина Герасимовичівна провела збір ручних виробів серед жінок на пам’ятник поетові.
Дворянин Костянтин Володкович (Одеса) замовив у скульптора Ципріана Годебського бронзове погруддя Тараса Шевченка як дар для спорудження пам’ятника поетові у Львові. 1905-го погруддя було готове. Однак пам’ятник Шевченкові так і не було споруджено. Сама ж скульптура зберігається у Львівському музеї українського мистецтва.
За даними шевченкознавця Михайла Керницького, наприкінці 1965-го в Україні зведено різних форм пам’ятників Тарасові Шевченку (пам’ятники, погруддя, піраміди, каплички, меморіальні плити – двісті. По областях – Івано-Франківській – 43, Львівській – 37, Тернопільській – 35. Черкаській – 21, Чернігівській – 15, Сумській – 11, Київській – 6. У Вінницькій, Луганській та Кримській забули про Тараса…
В Україні є понад 400 пам’ятників Українському Пророку, а за межами України – 1300 !!!
Меморіал співцеві Свободи Тарасові Шевченку зведено на проспекті Свободи у Львові
Його проєкт підготували 1987-го. Урочисте відкриття відбулося 24 серпня 1992-го. Значну частину фінансів на зведення меморіалу пожертвувала українська діаспора Аргентини.
Працювали над зведенням меморіалу не у Львові, а в Аргентині брати скульптори Володимир Сухорський (34 р.) та Андрій Сухорський (31 рік).
За словами архітектора і скульптора Михайла Маковича, голови Куркового братства, він давно мріяв встановити пам’ятник Тарасові Шевченку у Львові. Висота скульптури – 4. 45м. Її створювали у м. Монте-Гранде у передмісті Буенос-Айреса. Українець Василь Іваницький збирав кошти у середовищі українців діаспори Аргентини.
Скульптуру везли на кораблі з Аргентини до Гамбурга, а звідти – до Львова. Фігуру Тараса Шевченка у бронзі відправили на Львівську керамічну фабрику. Тут Кобзареві приварили руку.
Стелу (висота 12 м) відлили у бронзі (Аргентина), а гіпсову модель створили у Києві на фабриці “Художник”. Її прикрасили фігурними барельєфами – на передньому боці Оранта – хранителька України – символ безсмертя українського народу, княгиня Ольга, Ярослав (Мудрий), Володимир Великий, Роксолана, Григорій Сковорода, Маркіян Шашкевич, католицький монах. На протилежному боці – козак, фігури Петра Сагайдачного, Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького. Це символічний образ України – визвольної звитяги українського народу. На звороті – створення УНР, Голодомор, Друга світова війна, Чорнобильська катастрофа.
Відтворені образи духовенства – священиків православних, греко-католицьких, вірменських та католицьких Церков. Меморіал отримав назву “Хвиля національного відродження”.
Бачимо тут також завойовників нашої рідної землі – фігури турецького султана, польського короля, російського офіцера.
З чого починалося зведення Меморіалу ?
1988-го на т. зв. “Клюмбі” (львівському Гайд-парку) 1989-го встановили табличку з написом: ”Тут буде стояти пам’ятнику Шевченкові ”.
4 травня того ж року її замінив камінь, що його виготовив скульптор Дзиндра.
Директор Львівської обласної наукової бібліотеки Іван Сварник згадує: ”Це було місце, де українці відчували себе справді українцями”. Його батьки були філологами. Мати знала напам’ять “Енеїду” Івана Котляревського. Цитувала твори Тараса Шевченка – “Холодний Яр”, “Гайдамаки”. Батько завжди купував сувенірні Шевченківські видання.
Іван Сварник за “антирадянську діяльність” – розкидав летючки з протестом проти заборони відзначення Шевченківського свята (1973). Тоді ж його виключили із числа студентів Львівського університету.
До речі, це був перший випадок в радянські часи, коли заборонили вшанувати пам’ять Тараса Шевченка. Летючки публікувала група Зоряна Попадюка (отримав сім років ув’язнення та п’ять років заслання). Уже тоді звитягу за Тараса Шевченка комуністична влада розглядала як прояв українського націоналізму.
Підготував Степан Беца
