У Львові вшанували роковини загибелі генерала УПА Романа Шухевича
Сьогодні, 5-го березня, у Львові вшанували пам’ять головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича. Церемонія відбулася у Білогорщі, на місці Музею Шухевича, що його зруйнували 1 січня 2024 року російські терористи. зруйнованого російським обстрілом у новорічну ніч 2024 року.
75 років тому тут він прийняв свій останній бій. Ворог знищив музей, але не пам’ять. Як і тоді, так і зараз, ми боремося за свою свободу. Музей ми відбудуємо.
Звісно, депутати мерії та області, як і передбачається у таких випадках, щиро поклали квіти до пам’ятника Роману Шухевичу, запалили свічки і схилили голови…
Щоправда, за 14-ть місяців після руйнування музею його так і досі не відновили через політичні торги навколо відбудови.
За словами нардепа Олега Синютки, руїною музею-криївки та безладом в організації зустрів Львів 75-ті роковини останнього бою генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича !
Уже не дивно, що вшанувати українського генерала не прийшли перші особи міста та області, мабуть, вважають, що не важливо, чи вже не приховують своєї байдужості до історії національно-визвольних змагань…
Синютка вважає, що минулорічні привселюдні обіцянки львівського міського голови відбудувати і відкрити музей, перетворилися у не затверджений і не погоджений проект, на який будуть витрачені мільйони, хоча львівські проектанти хотіли безкоштовно це зробити як дарунок місту, як пошану до постаті генерала.
Екс-президент Порошенко готовий був почати відбудову ще 14 місяців тому без використання бюджетних коштів.
Дивує також неспроможність влади обʼєднати громадськість навколо історичної особи видатного полководця, бо коли влада збирається окремо, а громадськість окремо – це поганий знак…
Та і сам захід був явно «куценький», не співмірний з постаттю самого Шухевича і датою, якій приурочені заходи, вважає Синютка.
І все це відбувається на фоні потреби суспільства в єдності, на фоні викликів московсько-української війни! І все це демонструє блюзнірство влади щодо нашої історії та її героїчних особистостей, та і до всіх викликів сьогодення.
Якщо не змусимо владу подорослішати і українізуватися не на словах та вишиванках, а в реальних діях та відповідальності, то зможемо нарікати лиш на себе та, не дай Боже, знову оплакувати втрачені можливості !
