Четвертий Універсал: паралелі історії незалежності
Історичне засідання Центральної Ради (ЦР) глибокої ночі 12/25 січня 1918-го в Києві, у теперішньому Будинку вчителя (вул. Володимирська, 57) відбулося в критичних для України умовах.
Зашморг з більшовицьких військ затягнувся навколо Києва. У їхніх руках були Харків, Полтава, Одеса, Чернігів, Катеринослав…Головорізи Муравйова стояли на підступах до Києва.
Деяку надію на врятування становища ЦР давали переговори в Бресті. Однак Німеччина та Австро-Угорщина не могли украсти мир з Україною, яка юридично залишалася частиною Росії.
Україні необхідно було вийти зі складу Російської республіки і стати самостійною державою. Більшовики ж намагалися якнайшвидше знищити Центральну Раду і передати владу маріонетковому урядові харківських “Народних Секретарів”.
Одне слово, ухвалення Четвертого Універсалу і проголошення самостійності було для України питанням життя або смерті.
Історичне засідання ЦР, на якому проголошена самостійність України, тривало з невеликими перервами упродовж трьох днів 9 (22) січня о 9 год. вечора. Спочатку на закритому засіданні українських партійних фракцій ЦР ухвалили рішення про негайне проголошення самостійності України. Проти цього вступили соціалісти-федералісти з групи Сергія Єфремова та окремі соціал-демократи.
Тоді слово взяв професор Михайло Грушевський. Делегат ЦР Михайло Ковалевський пізніше згадував: ”Хоча Грушевський прагнув володіти собою, помітно було, як тремтить у нього обличчя. Він відхилив думку про перенесення акту до скликання Установчих зборів. За його словами, останні вибори до місцевих органів влади показали, що ЦР є виразницею волі всіх верств українського народу, що зволікання смерті подібне, бо для утворення у революційних бурях ширшої перспективи визвольної боротьби нагальною є рішуча акція”.
Авторитет Михайла Грушевського своє зробив, ЦР у складі лише українських фракцій приступила до вироблення тексту майбутнього Четвертого Універсалу.
Делегати запропонували три проєкти тексту. Один з них підготував професор Михайло Грушевський, інший – Володимир Винниченко, нарешті, третій – есери М. Шаповал і М. Солтан. Найкоротший текст – Михайла Грушевського. Саме його поклали за основу Четвертого Універсалу.
10 (23) текст Універсалу обговорили на засіданні Комітету ЦР (Малої Ради) в присутності майже всіх представників неукраїнської демократії. Перед тим обговоренням тексту Універсалу ЦР ухвалила законопроєкт про національно-персональну автономію, на якому наполягали представники національних меншин.
Відтак почалося обговорення тексту Універсалу. Лише опівночі 11 (24) січня текст Універсалу був готовий. Оголошується перерва. До зали запросили представників преси, громадян Києва. Прилюдне засідання ЦР почалося з 24 на 25 січня.
На відкритті ЦР професор Михайло Грушевський сказав: “ – Високі збори ! Установчі збори, призначені Третім Універсалом 9 січня, не могли зібратися внаслідок заколоту та більшовицької навали. Наш народ прагне миру, і Українська Центральна Рада доклала чимало зусиль, щоб встановити мир. Однак Петроградський уряд РНК оголосив нам “священну” війну, а з іншого боку, уряд посилає військо – червоногвардійців та більшовиків в Україні – веде з нами братовбивчу війну.
ЦР 9 січня відбула перманентне, безперервне засідання і постановила видати Четвертий Універсал.
Всі присутні в залі встали. Професор Михайло Грушевський голосно читає: “-Народе України! Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській Українська Народна Республіка. Справдилась колишня мрія батьків Твоїх, борців за вольності і права трудящих. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики не виробляють товарів, заводи спиняються, залізниці розхитані, гроші в ціні падають, хліба зменшуються – наступає голод. Петроградське правительство Народних Комісарів оповістило війну Україні.
Ми, Українська Центральна Рада, зробили все, щоб не допустити братовбивчої війни двох сусідніх народів. Те саме правительство затягує мирні перемовини”. Отже, знову поллється кров, знов наш народ повинен класти своє життя… Тому Українська Народна Республіка стає самостійною, ні віл кого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу…”. У залі потряслися стіни залу засідань. Вигуки “Слава!”, “Слава самостійній Україні !”
Четвертий Універсал датувався 9 (22) січня 1918-го. Провід ЦР вважав за необхідне поставити Універсал на поіменне голосування. Процедура: Секретар ЦР Михайло Єреміїв вигукував прізвища членів ЦР, які у відповідь казали: “за”, “проти”, “утримуюсь”. Першим назали прізвище Грушевського. “Так”. Голосує вся Президія ЦР – два заступники голови Ради й секретарі, інші члени українських партій ЦР, фракція соціалістів-революціонерів, фракція соціал-демократів та соціал-федералістів.
Голосування доходить до представників національних меншин- неукраїнської демократії. – Проти, – вперше сухим пострілом пролунало від представників російських соціал-демократів – і услід ріденькі аплодисменти. Почулися обурені вигуки “Геть зрадника!”, “Ганьба!”.
У голосуванні 49 членів ЦР. З них за Універсал подали голос – 39 – всі українські демократи і представник польської партії соціалістичної. Проти голосували четверо: російські соціал-демократи, представники двох єврейських партій та об’єднаної єврейської соціалістичної партії, єврейського демократичного об’єднання та польського Централу.
Михайло Грушевський: Четвертий Універсал ухвалено. Україна проголошена самостійною і незалежною республікою. За хвилину з хорів полинуло “Ще не вмерла Україна…”.
На жаль, не встояла тоді Україна. І тільки 24 серпня 1991-го Україна знову проголосила свою незалежність.
Сьогодні, після трьох років кровопролитної війни українців за свою свободу і незалежність у Стамбулі знову тривають переговори між США та країною-агресоркою росією…
Підготував СТЕПАН БЕЦА.
Читайте також: Шептицький говорив з Богом, а Грушевський шукав Бога !
