Із інженера-технолога до єпископа УГКЦ

Поділитись
Юліян (Юрій) Вороновський, син Івана та Ксенії (з дому Костишин), народився 5 травня 1936-го у селі Гумниська (Львівщина). 
 
Після закінчення середньої школи поступив в Український поліграфічний інститут (Львів), котрий закінчив 1961-го за спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва.
 
Упродовж п’ятнадцяти років працював на  різних посадах від інженера до начальника відділу у Проектно-конструкторському інституті (Львів).
 
Однак  через віровизнання змушений залишити світську високу роботу. Став до праці у… котельні. У ній працював до виходу УГКЦ із  підпілля.
 
1958-го вступив до монастиря   Студійського Уставу підпільної УГКЦ.  Підпільно навчався у Духовній  семінарії УГКЦ (Львів).
 
Кир Юліан Вороновський — останній архієрей УГКЦ, котрого висвятили у часі радянського переслідування духовенства. Ще будучи священником, виконував роль координатора забороненої релігійної організації. Не боявся ані «прослушок», ані періодичних засідок.
 
27 жовтня 1968-го з рук Високопреосвященнішого митрополита Василія Величковського у Львові отримав єрейські свячення і став священиком підпільної Церкви.  
 
До єпископської хіротонії, яку уділив у Львові Високопреосвященніший митрополит Володимир Стернюк (30 вересня 1986-го), виконував обов’язки підпільного священика, спочатку настоятеля, пізніше ігумена монастиря Студійського Уставу.
 
У «катакомбній церкві» Архімандрита Воронов­ського називали «малим Юрцьом» (навіть коли вже був владикою). За вказівкою Архіє­пископа Стернюка «Юрцьо» ро­ками приховував свій церков­ний уряд не лише від релігійної громади, колег чи друзів, а й на­віть від старшого брата Васи­ля, з яким потай священнодіяв у різних кутках України.
 
За вка­зівкою Архієпископа Стернюка «Юрцьо» не брав участі у відкри­тих богослужіннях і маніфес­таціях. За вказівкою Стернюка прирік себе на добровільне пе­ребування у тіні навіть тоді, коли інші священнослужителі й діячі, вже на зорі Незалежності, від­крито з’являлись на народних демонстраціях (таким чином домагались позитивного рено­ме у суспільстві своєю проукра­їнською позицією).
 
Ставши єпископом, призначений єпископом-помічником містоблюстителя у Львові.
 
1991-го Їх Блаженством Мирославом Іваном Любачівським, Главою УГКЦ, призначений Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором ЛДС  Св. Духа. 
 
1993-го йому поручено адміністраторство новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
 
17 квітня 1993-го відбулася його інтронізація на Правлячого Єпископа єпархії.

За великі труди Владиці від­дячили численними нагорода­ми: державними орденами різ­них рангів, вченими званнями та папськими відзнаками. Утім, він мріяв жити убого.

Маючи ватиканське фінансування, ні­коли не посідав жодних маєт­ків, не їздив розкішними авто, до того ж відмовлявся навіть від пошиття нових підрясників (коли ті, хто опікувався єпис­копом, пропонували йому об­новити гардероб, він завжди відповідав: «А що, той не може бути?»).

Він не говорив ви­сокопарних слів, відмовляв­ся згадувати власні заслуги, бо за мету ставив собі потре­бу служити Богові та простому, зболеному радянщиною укра­їнському народові, що у часі його пастирської праці часто жив на межі бідності.

На схилі літ, коли люди за­звичай шукають пристанови­ща, кир Юліан Вороновський добровільно склав власне зре­чення з уряду. Замість того, щоб шукати сатисфакції влас­них здобутків, намагатись зму­сити весь світ крутитись на­вколо себе чи вхопитись за впливове крісло, Владика від­рікся всього — і доживав своє земне життя як монах, з верви­цею в руках.

«Він ніколи не тримав­ся за владу, не дбав про себе», — зазначив під час чину його похорону Глава УГКЦ Святос­лав Шевчук.

Єпископ, владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Юліан Вороновський відійшов у вічність 28 лютого 2013 року у Львові на 77 році життя.

 
Підготував Степан Беца
 
P.S. у м. Трускавці  (вул. Степана Бандери, 19) діє Музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
 
Контент Медіа
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.