У Львові визначили кращу вчительку 2024
Більше про Галину Чепак та про її методи і секрети викладання читайте у матеріалі.
“У дитинстві про школу не мріяла, проте ще тоді “вчила” своїх іграшкових ведмедиків та молодших сестричок”
Галина Тарасівна працює у львівській школі №86. Прийшла сюди, коли їй було 20. Спершу була асистенткою вчителя, а згодом і вчителькою початкових класів. А зараз є “шкільною мамою” для свого улюбленого 3-Б.
Професію педагога Галина Чепак почала практикувати ще з дитинства, коли “навчала” своїх іграшкових ведмедиків, а потім і молодших сестричок. Однак мрії бути вчителем – не було.
“Коли у старших класах мені треба було зробити вибір, куди вступати, я розгубилася. Адже моя мама – касир, одна бабуся – бухгалтер, інша – економіст. Але економіка мене не сильно приваблювала, хоч я любила математику. Тоді я запитала у своєї класної керівнички, де вона навчалася. Вона сказала, що в університеті ім. Івана Франка на спеціальності “математика”. І я вирішила теж туди вступати”, – згадує Галина.
Далі були студентські роки, підробіток. Дівчина була флористкою, декораторкою. На останньому курсі університету пішла працювати асистенткою вчителя початкових класів у рідну 86-ту школу, а вже за рік їй запропонували бути вчителькою. У той же час Галина Чепак вступила у Дрогобицький державний педагогічний університет і в 2022 році здобула кваліфікацію вчителя початкових класів.
За словами молодої освітянки, працювати з дітьми не легко, але дуже цікаво та весело.
“Це відкриті, щирі, прямі і фантастичні маленькі люди. Щоб їм було цікаво вчитися у школі, треба навчання робити інтерактивним, яскравим і практичним, щоб вони могли доторкнутися до всього, про що ми їх вчимо. Якщо це рослина – то ми її саджаємо. Якщо це ґрунт – я приношу його в клас, щоб діти могли його побачити і помацати. Якщо робот чи будинок, то ми складаємо їх із сірникових коробочок чи лего. Тобто йдеться про навчання через дію”, – пояснює свою методику Галина Чепак.
“Мій 3-Б: якщо вони приходять до школи в піжамі, то я теж”
Вчителька підтримує своїх учнів у всьому: якщо йдуть гуляти, то всі разом, якщо їсти морозиво – теж разом, ліпити сніговика – також спільна справа. Вона старається бути для них другом, але водночас не втрачати авторитет, щоб вони прислухалися до її порад.
“Коли у школі був тиждень стилів, ми всі разом були в піжамах. Коли був день безпеки на дорозі, ми всі прийшли одягнені в червоний, зелений, жовтий колір і робили світлофор. Перед зимовими святами ми приносили новорічні атрибути – я одягла ріжки оленя з маленькими дзвониками. Директорка питає: “Що це дзвонить?”, а я кажу: “Це я””, – розповідає педагогиня.
У школі Галина Тарасівна реалізовує різні цікаві проєкти. Зокрема «День з екоторбинкою», «День рекордів», «Озеленення шкільного подвірʼя», «Здоровий перекус».
“Я помітила у них в ланч-боксах цукерки, батончики та інші солодощі. Вони це на перерві їдять, а на уроці скаржаться, що болить животик. Вирішила, що треба це змінити. І ми разом сформували здоровий ланч-бокс. Батьки нас підтримали. Мої діти куштували насіння, горішки, сухофрукти, і зрозуміли, що це смачно. То тепер вони у мене набираються сил та енергії між уроками через корисний перекус”, – пояснює вчителька.
Аби діти не втрачали мотивації та бажання вчитися – щоразу доводиться придумувати для них щось нове, креативити. Але здивувати учнів часом буває дуже важко.
“Якось у нас в школі був день улюбленої іграшки. І я інтегрувала цю тему до математики, читання, української мови. Іграшки у нас і до дошки ходили, і вправи виконували, – пригадує педагогиня. – Увечері питаю батьків про емоції дітей після цих занять. І дещо засмутилася, бо вони вдома розказували, що ми просто кидалися іграшками і було дуже весело. Тому я щоразу придумую нові методи, як їх зацікавити на уроках. Також з колегами обмінюємось досвідом, думками, ініціативами. Щось вони у мене запозичають, а щось – я у них”.
Найкраща вчителька Львова переконана, що дорослим є чого повчитися у діток.
“Я дивлюся, як вони по-дорослому борються зі своїми переживаннями, і цим надихаюсь. Коли дитина приходить сумна, бо в її тата закінчується відпустка і він повертається на фронт, як однокласники підтримують цю дитину… Вони говорять максимально мудрі і дорослі фрази – “все буде добре”, “не хвилюйся, він повернеться”, “ми переможемо”. Потім налетять, обнімуть, і дитина одразу відчуває їхню підтримку і настрій трішки покращується, – розповідає Галина Тарасівна. – І я не приховую від них свої емоції: що я втомлена, бо вночі не спала через те, що літали “шахеди”, чи з інших причин.
Вони мені кажуть, що теж втомилися. Ми один одному пожаліємося, “побубнимо”, тоді кажемо: “Ну, що, працюємо?” – “Так, давайте”. Отак разом, в команді, долаємо труднощі і рухаємося вперед”.
До речі, Галина Чепак застосовує інноваційні, нестандартні методи не лише у навчанні дітей, але й у комунікації з батьками.
Вона не проводить звиклі для усіх батьківські збори. Замість них – творчі інтерактивні зустрічі. Вчителька прагне об’єднати, здружити батьків у неформальній обстановці. Випити разом чаю після важкого робочого дня, обговорити актуальні проблеми в класі, пограти в інтерактивні ігри. Такі неформальні зустрічі допомагають вирішити нагальні питання чи проблеми класу і не викликають у батьків негативних емоцій.
Мама третьокласника Михайлика Наталя Жолобко розповіла, що батьки дуже цінують те, що вчителька робить для дітей і в усьому її підтримують: “Ми дуже тішимося і пишаємося тим, що Галина Тарасівна навчає наших діток. Вона розумна, креативна, енергійна, і дуже горить своєю справою. Головне, щоб вона не втратила свій ентузіазм та бажання працювати у школі. Ми зі свого боку будемо й надалі допомагати реалізовувати її цікаві ідеї”.
Учні 3-Б теж у захваті від своєї класної керівнички. Кажуть, у класі ніколи не буває нудно.
“Вона дуже цікаво розповідає нам на уроках. Вона така весела, рухлива, багато ігор з нами проводить. Одного разу ми з нею робили з коробочок від сірників столики і диванчик! Дуже класна вчителька”, – розповідає третьокласниця Анастасія Кушпета.
“Мрію зробити простір для колег, де б вони могли перезавантажитись”
Де ж найкраща вчителька Львова черпає сили, позитивні емоції та натхнення до праці? Розповідає, що енергію черпає від простих речей.
“Люблю вишивати, творити, вирізати, малювати, садити квіти, вазони. Люблю випікати, читати книги, подорожувати. Це речі, які мене заряджають, наповнюють і додають сил”, – зізнається Галина Чепак.
Що цікаво, змагатися за “Освітню премію Львова 2024” педагогиня не планувала, бо раніше вже брала участь у конкурсі “Успішний педагог” і навіть посіла у ньому третє місце. Тож цього разу мотивувала колег спробувати свої сили. Але дирекція школи, учні та сім’я все-таки переконали подати заявку.
“На одному з етапів конкурсу треба було запропонувати свою освітню ідею. Я мрію створити простір для вчителя, де би можна було кілька хвилин відпочити і перезавантажитись. Учительська не підходить, бо колеги туди приходять із зошитами, конспектами і працюють не менше, ніж у класі.
Мені б хотілося простору, де можна 2-3 хвилини просто побути в тиші, видихнути, послухати улюблену музику, – пояснює Галина Чепак. – Я помітила, що зараз навіть після літніх канікул, коли здавалося б вчителі мали добре відпочити і прийти максимально заряджені – вони повернулися не такими. Кожен день війни впливає на психо-емоційний стан всіх українців. І я зрозуміла, що педагогам бракує свого куточка у школі, щоб перезавантажитися, видихнути в конкретно складний момент, коли ти розумієш, що зараз “вибухнеш”. А ти цього зробити не можеш, бо ж працюєш із дітьми”.
Коли Галину Чепак оголосили найкращою вчителькою Львова, до останнього не вірила в свою перемогу.
“Коли піднімалася на сцену, серце вистрибувало з грудей. Оголосили моє прізвище, а я дивлюсь на Андрія Євгеновича Закалюка (начальника департаменту освіти і культури) ніби хочу пересвідчитись чи це точно про мене говорять.
Але було дуже приємно, що тебе як педагога цінують, визнають твої професійні навички. І це я кажу не лише про себе, але й про своїх колег”, – пригадує момент оголошення результатів конкурсу переможниця.
А ще Галину Тарасівну болить за неоціненість вчительського фаху у суспільстві.
“Знаєте, коли мене питають, хто я за професією, і у відповідь чують “вчитель”, то дивляться з якоюсь прихованою насмішкою, мовляв, це не престижна професія. Чомусь фах вчителя недооцінюється в нашому суспільстві”, – каже освітянка.
Тож за її словами, такі конкурси, як “Освітня премія Львова” дуже мотивують педагогів краще працювати, вдосконалюватися, додають впевненості в собі і віри у те, що професія вчителя не менш престижна, ніж юриста чи програміста.
Не менш важливим є і заохочення грошима. Так, за звання “Найкращої вчительки Львова” Галина Чепак отримала 100 тисяч гривень. Гроші планує витратити, серед іншого, на саморозвиток та відпочинок. Освітянка хоче покращити свій рівень англійської та поїхати у подорож, щоб набратися сил та позитивних вражень.
“Щоб бути найкращим у своїй професії – треба любити те, що ти робиш. Якщо цього нема – треба щось змінювати і не боятися чогось нового. Бо коли ти знайдеш роботу, якою будеш насолоджуватися щодня, тоді прийде твій успіх”, – підсумовує Галина Чепак.
Довідка
«Освітня премія Львова» – це найпрестижніша нагорода в галузі освіти. Конкурс серед освітян проводять у місті вже впродовж десяти років. До 2024-го він мав назву «Успішний педагог», однак торік його трансформували в «Освітню премію Львова».
Загалом для участі в конкурсі «Освітня премія Львова 2024» педагоги подали понад 400 заявок, які оцінювали у три етапи. У першому етапі учасники демонстрували свою мотивацію та професійність у відеопрезентаціях та анкетах. До наступного, другого етапу, пройшли 252 педагоги (188 — це представники шкіл міста Львова, 21 конкурсант із закладів позашкільної освіти, 39 — це вихователі львівських дитячих садків та 4 представники закладів професійно-технічної освіти).
Другий етап – практичні заняття з обов’язковою оцінкою учасників школярами. Тут обрали 150 лауреатів премії.
Опісля 18 найкращих учасників пройшли у фінал, щоб позмагатися за звання переможців у кожній із категорій. На цій стадії відбувалося інтерв’ю з комісією, а також представлення своєї освітньої ідеї. До складу комісії входили директори шкіл, садочків, позашкілля, депутати та представники освітнього середовища.
Наприкінці 2024 року 147 працівників освітньої галузі отримали премії у розмірі 35 000 гривень, а троє найкращих – по 100 000 гривень, подорож до Фінляндії та цінні подарунки від партнерів.
Найкращими стали: вчителька-логопединя у яслах-садок №153 Олена Бущак, керівник гуртка «Школа Гідів» у Центрі туризму, спорту та екскурсій Тарас Олексин та вчителька початкових класів у школі №86 Галина Чепак.
