Жінки у житті і творчості Тараса Шевченка
“Невесело на світі жить, коли нема кого любить”, – так говорив Тарас Шевченко.
Першою Шевченковою Беатріче у далекому дитинстві Тараса стала Оксана Коваленко.
Дівчина кріпачка мешкала по сусідству і була на три роки молодша від майбутнього поета. Їхні матері, спостерігаючи за дитячими забавами своїх дітей, ймовірно, думали про їх одруження. Та пан Енгельгард забрав із собою до Вільно Тараса у ролі козачка.
1840-го він видає Оксану заміж за кріпака К. Сороку із сусіднього села. А що Тарас ? Він про це дізнався аж через 14 років. Це сталося, коли поет вперше вже як вільна людина відвідав Кирилівку. Образ Оксани поет не раз відтворить у своїх творах.
Другою юнацькою захопленістю та коханням Тараса Шевченка стала вільна польська дівчина Ядвіга (Дуня Гусаковська) швачка. Зустрів її Тарас у Вільно.
Вона була на вісім років старша за нього. Дуня була дуже схожа на його перше кохання – Оксану, така ж чорноброва і мила.
Вона навчила Тараса польської мови. Розтлумачила йому різницю між вільною людиною і кріпаком.
Захоплення і почуття кохання запало в серце поета від Амалії Клоберт – 15-річної натурниці (в роки навчання у Петербурзькій Академії мистецтв).
Між іншим, тоді він вперше підписався Чевченко, а не Шевченко. Образ милої дівчини поет відтворив у творі “Художник” під ім’ям Паші.
На одному із балів в селі Мойсіївці Тарас Шевченко познайомився з дружиною поміщика Платона Закревського – Анною Закревською. Між ними спалахнуло взаємне почуття, палка пристрасть. Шевченко подарував їй один вірш. Відтоді поет постійно матиме бажання одружитися, мати свій дім, своїх дітей. На жаль , – не склалося.
Влітку 1843-го Тарас Григорович познайомився з Варварою Рєпіною в Яготині. Зупинився в маєтку князя Миколи Григоровича Рєпіна-Волконського.
Варвара Миколаївна – мудра, енергійна, струнка, дотепно-люб’язна на шість років старша від Тараса Шевченка. Вона серцем на балу покохала поета. Нехтуючи різними забобонами, назвала його генієм.
Тарас Шевченко сприймав її не як кохану жінку чи коханку, а скоріше опікунку чи сестру. Хоча вони й підтримували стосунки упродовж усього життя. І коли Тарас Шевченко перебував у засланні і коли він повертався на Батьківщину.
Варвара Миколаївна вважала, що їй судилося бути янголом-охоронцем поета, і що вона приречена на страждання. Поет подарував їй поему “Тризна”.
Варвара Миколаївна написала про нього повість.
Коли вперше Тарас Шевченко відвідав Україну (Кирилівку) як вільна людина йому до вподоби припала донька місцевого священика Феодосія Косиця. Не сподобався її батькам. На жаль, від неї закоханий отримав …гарбуза.
Та все ж дівчина не витримала і з горя збожеволіла, померла 1884-го.
Після тяжкого заслання (десять років) Тарас Григорович закохався в дружину коменданта Новопетрівської фортеці – Агату Ускову. На думку поета, вона – вершина досконалості. Однак плітки і осуд оточення вони подолали. Їх приятельські бесіди, дружні стосунки тривали упродовж багатьох років.
44-й рік поет відчував себе не по роках, відпустив бороду. Остаточно вирішив одружитися, аби поруч з молодою дружиною повернути втрачені на каторзі роки.
У дорозі з Петербурга до Москви зупинився в Нижньому Новгороді. Відвідав театр і побачив на театральній сцені Катю Піунову – 16-річну актрису.
Відразу подумав, що вона для нього ідеал. Попросив свого друга актора Михайла Щепкіна. щоб він зіграв з нею у спектаклі декілька ролей. Згодом написав про це замітку у місцевій пресі. Тут висловив захоплення і відчуття прекрасного. Однак її батьки відмовили у проханні поета видати за нього доньку. Актриса переїхала з 25-річним Максиміліаном Шмідтом до Казані і вийшла за нього заміж.
Муза Марія Максимович, дружина друга поета Михайла Максимовича з яким Тарас Григорович неодноразово зустрічався з нею, подарував їй вірш “Садок вишневий коло хати…”. Тривалий час листувалися стосовно вибору для поета нареченої.
Чарівна Харитина Долгополенко (19 років)– наймичка Варфоломія Шевченка – троюрідного брата і свояка поета претендувала на шлюб із Тарасом.
Відмовили, не сподобався її батькам.
Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі,
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Т. Шевченко
Надія Тарновська – сестра українського діяча, поета Тарновського через свого товариша Василя Штенберга, який до глибини душі ненавидів кріпацтво.
1845-го вони разом хрестили дитину у дяка. Тарас був для неї як брат. На жаль, коли він сватався до неї – постійно отримував відмову.
Нарешті, зустрів кріпачку, українку Лукерію Полусмакову.
Він уявляв собі Лукерію як останню соломинку , як особистий порятунок від самотності та надію на створення теплого сімейного життя.
Тарас Шевченко просив своїх друзів про звільнення Лукерії з кріпацтва. Прохав її одружитися з ним і переїхати в Україну. Натомість Лукерія вийшла заміж за перукаря Яковлева. Згодом переїхала в Петербург, а потім до Канева, аби доглядати могилу Тараса Шевченка.
Підготував Степан Беца
