149 років тому, 24 січня (1879 р) – у місті Ярослав (нині – Польща) народився Станіслав Людкевич – композитор, диригент, музикознавець, фольклорист, педагог та громадський діяч.
Він став першим музикантом-професіоналом Галичини, фундатором провідних музичних жанрів, насамперед симфонічного та інструментального.
Музичну обдарованість проявив ще у чотири роки. Першим викладачем музики стала мати, яка вчилася у Михайла Вербицького.
Шпіци про Яся Людкевича
Станіслав Людкевич дуже сердився, коли музиканти грали фальшиво. Одного разу ресторанний оркестр грав збірку українських народних пісень у дуже повільному темпі.
Професор нервувався, врешті не витримав. Підійшов до музикантів і звернув їм увагу: – На милість Бога, скоріше темпо ! Наступного дня прийшов у ресторан, заскочений, читає напис на барабані: Джаз-Варіанто – учні композитора д-ра Людкевича;
Професор Людкевич дуже любив годинники, носив їх декілька у кишені. Одного злодій поцупив. Потерпілий спочатку жартував, він, мовляв, перехитрив крадуна, бо той викрав один, а в нього є ще два золоті. Врешті, звернувся до поліції. Тут йому показали [кілька разів] раніше вилучені.
– Чи впізнали свій ? – запитав поліцейський. Відповів негативно. Нарешті, вирішив взяти якийсь [доброї марки]. – А тепер ? – знову перепитав дознавач.
Професор: – Ні, але такого я ще на маю”;
Професор був ще інспектором самодіяльних музикантів, частенько брав відрядження. Якось вирішив поїхати до Стрия. Приїхав, вийшов із поїзда і чекав на зупинці. – Кого чекаєте, пане професоре ? – запитав знайомий.
Відповів: – Трамвай, але він довго не надходить. – У Стрию трамваю нема, – співчутливо промовив той. –Та я ж мав їхати до Коломиї, – признався заскочений професор;
Іншим разом зі Львова виїхав швидким поїздом [опівночі] до Перемишля, зайшов у вагон, присів, закутався у плащ і заснув.
Раптом почув свист потяга. Промайнула думка: Це Перемишль ! Нашвидкуруч хапнув течку, вискочив із вагона. Зиркнув на табло: – “Та це ж Львів, з якого виїхав !”;
1957–го виїхали машиною до Ужгорода на семінар. Приїхали до міста. Дорогою все старався пригадати давненьку поїздку до нього. – Що тут змінилося ? – сказав вголос. –А коли ви були тут востаннє ? – запитала супутниця. – Та десь 1898-го з “Артистичною прогулянкою”, давали тут студенти концерт.
Музичну освіту Станіслав Людкевич здобував самотужки. Як вільний слухач відвідував Львівську консерваторію. Але, відчуваючи потребу в професійній освіті, вирушив до Відня, де протягом року (1907-1908) стажувався в австрійському Музично-історичному інституті. Водночас, брав індивідуальні уроки з композиції, диригування та поліфонії.
Також не змарнував можливості написати німецькою мовою протягом року докторську дисертацію. Присвячена українській та західноєвропейській народній музиці й мала назву «Два причинки до питання розвитку звукозображальності». Отримав вчений ступінь доктора філософії в галузі музики. Навчання продовжив на відділенні музикології Лейпцизького університету.
Cтаніслав Людкевич прожив ціле століття, майже ніколи не хворів.
Того разу добиралися у Київ, ночували у готелі “Україна”. За столиком були четверо: він, Стефанія Павлишин, Микола Колесса, Євген Козак. Замовляли вечерю: Стефанія: – Я посмакувала б морозиво, але боюся дістати ангіну”. Cтаніслав: – Чекайте, чекайте … ангіна, гангрена, десь то чув, але не пам’ятаю що воно таке;
У класі професора була велика бібліотека. Він читав лекцію студенткам. Треба було знайти ілюстрацію до тексту. Знайшов, заглибився у книгу. Підвів очі і до слухачок: “Що ви тут робите” ?
Cтуденти на іспитах завжди отримували добрі оцінки. Скажімо, на іспиті з народної творчості вийшов із класу: – Три особи – зайти. Зайшли троє дівчат і невдовзі вийшли щасливі. За ними професор: – П’ятірки закінчилися, за новими приходьте завтра.
Протягом 1897 – 1901 років Людкевич вивчав філологію у Львівському університеті. У студентські роки познайомився з Іваном Франком і присвятив поетові симфонічний твір «Вічний революціонер», який виконав на святкуванні 25-річчя творчої діяльності Каменяра.
Людкевич – дивак, Людкевич-оригінал, який разом ходив до дівчат з Іваном Франком.
Помер Станіслав Людкевич у 100-річному віці 10 вересня 1979 року у Львові, похований на Личаківському кладовищі.
Підготував Степан Беца
