Ігор Поклад: “Господь – у кожному з нас”

Поділитись

Російські окупанти замінували навіть піаніно уславленого композитора… Тільки Бог і ангели-охоронці допомогли їм з дружиною вижити в пеклі окупації.

Ігор Поклад – автор пісень-шлягерів  ”Ой летіли дикі гуси”, “Чарівна скрипка”, “Коханий”, «Пісня про матір», «Два крила», «Моя Україна» та інші (загалом – понад 150 пісень).

Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, удостоєний звань Герой України, Національна легенда…  А  ще 83-річний композитор – віруюча людина.

Ігор Поклад народився 10 грудня 1941 року в Бішкеку, куди його родину евакуювали від війни.

Ігор Поклад також є автором музичної комедії «Друге весілля в Малинівці», мюзиклу «Конотопська відьма», «Різдвяна ніч» та інших.

Він написав музику до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки в хокей грали» та «Енеїда».

Пісні Ігоря Поклада є в репертуарі більшості відомих естрадних артистів України.

У 1986 році Поклад став лауреатом Шевченківської премії, а у 2017 році отримав орден Ярослава Мудрого.

Якось при нагоді він сказав:”Мабуть, Різдво Христове – свято, яке наповнює душу надією й щастям, бо Господь прийшов на землю, аби врятувати нас… Оскільки мій батько був військовим, полковником, про відзначення якихось релігійних свят узагалі не йшлося. Та й про Бога в домі, у сім’ї не говорили”.

Як я прийшов до віри ?   – Уже в зрілому віці. У дитинстві такої можливості не було. Хоча мама все ж таємно мене охрестила.

На жаль, потім  мій собачка цей хрест втопив у Дніпрі. Десь він там лежить на дні… Але згодом, через роки, ми придбали й освятили новий хрестик. Тепер він завжди зі мною. 

2022-го під час страшних подій зігрівав мені душу.

Чи маю в Києві улюблений храм ? Ні, бо мешкаю у Ворзелі, що у передмісті столиці. Раніше ж бачив зі своїх вікон куполи: з одного – Володимирського собору, а з іншого – Покровського монастиря. Останній був ближче до нас, тож ми іноді відвідували його з друзями. Великдень, Різдво Христове, Водохреща… Не можу сказати, що маю один улюблений храм.

Скажу і таке. Одного разу я потрапив у страшну аварію. Автомобіль перекинувся на дах, а я не був пристебнутий. Проте дивом вижив і не отримав жодної подряпини. Господь зберіг !

Що там уже казати: коли почалося повномасштабне вторгнення, я побував у справжньому  пеклі окупації.

Над нашим будинком 24/7  літали “Калібри”,  “Гради”, “Смерчі”.  Яких тільки ракет не було! Але ні мене, ні дружину, ні дім не ушкодило…  Опісля ми повернулися. Усе, в тім числі  піаніно, довелося розміновувати.

На щастя, Бог і ангели-охоронці тримала нас у полі зору, не полишали й допомагали. Ми залишилися живі !

Пісню порівнюють з молитвою

І дійсно, якщо пісня написана з душею і це було не просто клацання по клавішах, то, звісно, можна порівняти. Тим більше, коли виконавець вкладає душу, а не тільки проспівує ноти. Особливо, якщо говорити про акапельний спів…Тоді це безпосередня аналогія. Певна відмінність між молитвою й піснею справді невелика… Тому, на мій погляд,  і, мабуть,  такі порівняння доречні.

До слова, наша душа це і є храм. А наша віра – наша совість. Якщо ти живеш по вірі й по совісті, якщо в чистоті тримаєш душу, тоді й храм твій – у чистоті.

Оце і є віра, оце і є Бог. Господь – у кожному з нас, а не десь там – в картинці чи на небі, сидить на хмаринці. Кажу,  він у кожному з нас і ми маємо це берегти !

Підготував Степан Беца

Контент Медіа
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.