Чи завжди Бог виступає за примирення та проти війни
Усе частіше мирні переговори з ворогом стають головною темою розмов.
Обговорюється також, наскільки можливим є повернення окупованих Росією українських територій.
Як свідчать результати останніх опитувань, лише невелика частка українців згідні визнати окуповані території частиною Росії в обмін на мир.
Чи мають християни прагнути миру за будь-яку ціну ? І чи можна очікувати чогось доброго від перемовин з державою-терористкою ?
Детальніше про це говорять: кандидат богослов’я владика Нестор (Писик), митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ, священноархимандрит Свято-Успенської Почаївської лаври Володимир Сагайдяк, ректор Богословської семінарії Церкви християн віри євангельської (ХВЄ), та священик Петро Балог, директор Інституту релігійних наук Св. Томи Аквінського РКЦ.
Мир і миротворчість
Ісус Христос говорив: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мт.5,9).
Що ще у Святому Письмі написано про мир ?
Владика Нестор:
Так, Ісус Христос говорив: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мт. 5, 9). І тому чимало людей-християн називає Ісуса Христа пацифістом, Який був проти війни. Позиція багатьох протестантських церквов за кордоном така: християни мають боротись за мир проти війни.
Виникла така думка в країнах, які провадили імперіалістичну політику. Християни ж виступали проти завойовницьких воєн, а не проти війни як такої. Нині чимало українських протестантів зі зброєю в руках захищають Україну і не погоджуються з думкою закордонних одновірців.
Володимиир Сагайдяк:
Біблійне вчення про миротворців і сучасна складна політична ситуація в Україні – це дві різні речі. Біблійне учення не завжди можна застосувати до міждержавних відносин. Слово Боже адресоване конкретно до Церкви Христової та індивідуально до віруючих.
Загалом же у Святому Письмі чимало йдеться про миротворчість і миротворців.
Зокрема, у Нагірній проповіді Ісус Христос проголошував, що миротворці будуть названі Синами Божими.
Так, Господь Бог завжди виступає за мир на землі. Війна ж несе смерть, адже тут існує диявол, про якого Ісус Христос сказав, що саме сатана – вбивця від початку.
Святе Письмо вчить, що Господь Бог – милосердний і не хоче смерті грішника, а довго терпить.
Війни ж існують не тому, що Бог їх розпочинає, а я як наслідок гріха і домінування у світі диявола.
Князь цього світу – диявол. У Старому Завіті Господь Бог обіцяв зупинити вавилонського царя, щоб не ішов війною на Ізраїль. Однак була певна умова. Ізраїльський народ мав покаятися в гріхах.
Оскільки ізраїльтяни не захотіли так вчинити, то прийшла жорстока окупаційна армія.
Коли у Святому Письмі йдеться про миротворчість, то Господь Бог ділить людей на чужих і Своїх – тих, які належать Богові, і тих, які служать гріху.
Тут маємо два поняття – світ і Божий народ. У новозавітний час Божий народ – це Його Церква, тобто люди, які служать Ісусу Христу.
Святе Письмо не говорить, що приналежність до християнської деномінації визначає приналежність до Господа Бога, а навпаки, життя згідно з Божими вимогами дає право називатися Синами Божими.
У Божому слові йдеться, що весь світ лежить у злі.
Питання ж миру залежить від праведності і морального стану людей перед Господом Богом. Більше того, Святе Письмо застерігає народ від кровопролиття. У книзі Мойсея читаємо, що земля очищається кров’ю того, хто її пролив. Іншими словами, який народ пролив кров іншого народу, то кров’ю вбивць очищається земля. І, можливо, ті великі жертви, які має російська армія на Сході України, – Божа відповідь за невинно убієнних українців.
Священик Петро:
Пророк Ісая згадує про майбутнього “Князя миру”.
Подібно пророк Осія пише: “Лук, меч, війну я з землі знищу…”. Пророк Наум розповідає про майбутнього вістуна “Доброї новини”, який принесе мир.
Книги мудрості зазначають, що повний мир люди отримують після смерті. Ісус Христос приніс світові обіцяний мир. Це завдаток миру вічного, есхатологічного, того, який наповнює Царство Боже, Царство любові. Його передсмак відчують лише ті, хто живуть з Христом і у Христі, тобто у Божій благодаті.
Апостол Павло також нагадує, що наш Господь Бог – “Бог любові та миру”. Допоки ми живемо у світі, в якому відсутній повний мир, то захищаємо свою свободу, тобто боремося за справедливий мир.
Наш обов’язок – вірити в Гопода Бога, жити з Ним у мирі і чинити добро, тобто примножувати мир. Так слід розуміти заклик Ісуса Христа до Його учнів у Нагірній проповіді “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мт. 5, 9).
Владика Нестор:
Згадаємо події першої війни. Вона сталася ще до створення матеріального світу. Тоді архистратиг Михаїл повів ангельські воїнства на бій проти диявола і його бісів та скинув їх у безодню. Так показав свою непримиримість зі злом і несправедливістю.
Ісус Христос говорив також: “Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч” (Мт.10, 34). Це про тих людей, які розділяються на тих, хто вірить у Нього як Господа Бога і готовий жити праведним життям, і тих, хто ставить свої інтереси вище за Істину. Ні Ісус Христос, ні заснована Ним Церква ніколи не пропагувала мир за будь-яку ціну.Особливо, коли йшлося про боротьбу за Істину і Свободу.
Ніколи Церква Христова не закликала людей здаватися і підкорятися окупантові.
Справедливий мир чи мир за будь-яку ціну
Священик Петро:
В Україні вже давно ширяться заклики до перемовин з Росією, бо нібито “краще поганий мир, ніж добра війна”.
Наративи, загалом, дуже схожі до кремлівських. Там також населення – “за перемовини”. В українців, які це не підтримують, є чимало аргументів. Мовляв, ми – слабші, у нас людський ресурс закінчується, народ не хоче воювати, майже зник патріотизм, тож віддаймо вже ті захоплені путінцями українські території…
На превеликий жаль, і на Заході багато хто подібно сприймає таку ситуацію. Навіть католицька Церква, яка має досить чітку доктрину про справедливість і мир, періодично транслює неоднозначні заклики до “миру”, “перемовин”,” припинення війни” між Україною і РФ.
Йдеться, зокрема, про вислови-заохочення Його Святості Франциска до підняття білого прапора шокували українців. Бо ж говорять про замороження війни і втрату Україною територій.
Отже, не підтримують покарання за військові злочини. Чому ? Бо, Росія, мовляв, “сильна і небезпечна”. Тому з нею слід домовлятися. Заклики до миру мають постійно скеровуватися до агресора, а не до жертви. Жертва не може “перекувати меч на леміш’. Вона стане миротворцем лише після того, як захистить себе.
1963-го опубліковано енцикліку Pacem inTerris (“Мир на Землі”) Його Святості Івана XXIII. У третьому розділі йдеться про відносини між державами, які мають будуватися винятково на мирному співіснуванні.
Конфлікти ж повинні вирішуватися не за допомогою війни, а під час переговорів. Контекстом цього документа Апостольського Престолу стала Карибська криза (1962). Тоді реально загрожувала ядерна війна між США і СРСР.
Минуло два роки.
II Ватиканський собор (1962-1965) ухвалив конституцію Gaudium et spes (“Радість і надія”). V розділ документа називається– “Про плекання миру і сприяння міжнародній спільноті”. Вислів “мир за будь-яку ціну” стосується обидвох сторін, поки вони ще на стадії переговорів і є можливість домовитися.
Натомість коли вже розпочалася воєнна агресія. то цей вислів скерований до країни-агресора. Натомість країна-жертва має обов’язок справедливого захисту свого народу. Жертва має право вести власний захист аж до повного визволення. Це і є справедливий захист у сучасному розумінні.
Зрештою, мир – це плід порядку, що його встановив божественний Закон у людському соціумі. Втілювати його в життя повинні люди, які завжди прагнуть повнішої справедливості. Для творення миру конче потрібна повага до інших людей.
Таким чином, мир – це плід.
Володимир Сагайдяк:
Україна обрала варіант протистояння агресорові, хоч і поступалася ворогу за рівнем військових ресурсів. Три десятки років нашу державу роззброювали, грабували й економічно руйнували як чужинці, так і негідні громадяни.
На жаль, в Україні наявні декілька ворогів. Зовнішній агресор на Сході – російська федерація; Ворог на Заході, який визначив для України роль слабкого буфера і всіляко сприяв послабленню і роззброєнню України. Третій ворог – це внутрішня корупція, яка сигналізує про внутрішні моральні проблеми в суспільстві – соціальну несправедливість, підкуп, шахрайство, обман, користолюбство.
Церква Христова в Українв не впоралася із названими проблемами. Якби Господь Бог надприродним чином не зупинив ворога, не створив би потужний внутрішній волонтерський рух і не дав би союзників, то російський ворог захопив би Україну за кілька місяців….
Однак тепер, після майже трьох років війни, ситуація стає дедалі важчою. Святе Письмо вчить, що треба просити у Господа допомоги.
Те, що наша держава не окупована за три роки війни, – це чудо Боже і наслідок багатьох молитов та жертовності. Але не можна надіятися тільки на чудо. Слід враховувати баланс сил. Великий плюс: Україна має сильних союзників.
Хоча й Захід не готовий воювати з Росією через загрозу ядерної війни та й до певної міри зацікавлений не в перемозі України, а тільки у стримуванні РФ. Тому український народ страждає, нас стає щоразу менше. Звісно, умови миру важливі й не можна погоджуватися на все.
У Старому завіті описаний випадок, коли вороги вимагали аби кожному ізраїльтянину виколоти око. Це була умова миру. Та ізраїльтяни на це не погоджувалися.
Закономірно, що українське суспільство не погоджується, щоб визнати російськими окуповані українські території. Для Росії важливо, щоб Україна зберігала нейтральний статус і відмовилася від вступу у НАТО.
Фінляндія і Швеція не були членами НАТО дотепер, але співпрацювали з Альянсом. Зрештою, якби Україна була членом НАТО, це не означає, що РФ не напала б на нас. Угоди у сучасному цинічному світі мають не більшу вагу, ніж “Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї”.
У пошуках миру треба шукати компроміси. Cловосполучення “формула миру” – це магічне поняття.
У жорстокому світі до миру примушують. І у випадку підписання мирних угод український народ не будуть питати, із чим він погоджується, а із чим – ні, як це було у випадку із без’ядерним статусом.
Володимир Сагайдяк:
Чи можна обманути росіян, погодившись на їхні умови миру, але не виконувати умови договору ? Є таке поняття, як праведне неправдомовство, яке Господь Бог не вважає гріхом, адже воно має добрий намір. Форма правдомовства може бути навіть героїчною. Тоді треба бути дуже обережним, аби не нагрішити.
Владика Нестор:
Сучасне матеріалістичне суспільство пропагує матеріалістичне існування як найвищу цінність. Тобто буття без національності, держави чи цінностей для багатьох є вищим, ніж боротьба за націю, державу та цінності.
Сто років тому Дмитро Донцов писав: “ Для матеріалізму найбільшим нещастям було теперішнє терпіння трудового люду”.
Церква знає вартості вищі і від терпіння, і від життя, проповідує, що “не хлібом єдиним буде жив чоловік…”.
Сьогодні українські Церкви благословляють боротьбу за свободу нашої держави і майбутнє української Нації.
Моляться за перемогу у цій війні. Бо лише після перемоги і звільнення української землі настане справедливий мир.
Записав Степан Беца
Читайте також: де народився Ісус
