Львів, Трускавець та Шептицький прощається із Захисниками

7 Лютого, 2025 Danylo Вічна пам'ять ГЕРОЯМ, Трускавець, Червоноград

Поділитись

Сьогодні, 7-го лютого, Львів, Трускавець та Шептицький прощається із Захисниками, які боронили Україну від російських окупантів.

Житель Шептицького Віктор Бондар був оператором групи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 прикордонного загону.

Загинув 2 лютого під час виконання бойового завдання поблизу села Новеньке Сумської області.

Йому було 40 років.

Олег Андрійців родом із Трускавця.

Обіймав посаду стрільця-снайпера мотопіхотного батальйону військової частини А5001.

Мав позивний “Веселий”, оскільки незважаючи на пекло, яке він проходив на війні, Олег не падав духом, а був веселий, підбадьорюючи побратимів, які були з ним.

Загинув 21 січня ц.р. під час важких боїв на Покровському напрямку.

Він до останнього подиху залишався вірним і надійним другом – гідно зустрів смерть в один день з побратимом, Василем Бутимом з Борислава зі словами:” Я буду з Василем до кінця”…

Воїну було 39 років.

Валерій Іщук («Пух») (11.12.1984-03.02.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 100 м. Львова. У ході навчання виявляв активну позицію та брав участь у шкільних заходах. Протягом 2001-2006 років здобував освіту у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права та на економічному факультеті Національного університету «Львівська політехніка».

Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої Революції, згодом розпочав волонтерську діяльність, щоб підтримувати своїх друзів на фронті.

Впродовж наступних років змінив кілька професій, обіймав посади у низці фінансових установ Львова. За словами рідних та друзів, «був веселою, надзвичайно світлою людиною з великим чуйним серцем та невимовною добротою. Але найбільше з-поміж усіх його виділяла неосяжна відвага, мужність та безстрашність.

Про нього казали: «Незамінні люди таки існують!».

Валерій Іщук «усього себе віддавав сімʼї, був винятково відповідальним та люблячим чоловіком і батьком для своїх синів та доньки дружини». Був «майстром на всі руки, йому вдавалося усе, за що він брався».

У вільний час обожнював їздити за кермом та слухати музику.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації без вагань став на захист Батьківщини від російських загарбників до складу 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Ніколи не кидав побратимів у біді, неодноразово витягував їх «із самого «пекла».

Близькі кажуть: «Він дійсно любив свою справу, «горів нею» усім серцем, попри велику втому щоденної праці».

У Валерія Іщука залишилися дружина, батьки, сестра та діти.

Молитва і прощання з воїном розпочнеться о 13:45 у храмі Пресвятої Євхаристії УГКЦ (вул. Величковського, 1).

Відтак, о 15:00 відбудеться Чин похорону в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 15:30, буде загальноміська церемонія прощання з воїном на площі Ринок.

Поховають Валерія Іщука на Личаківському кладовищі.

Вічна шана та слава полеглим захисникам