Дружина Чорновола Атена Пашко: сила і ніжність

Атена-Святомира Василівна Пашко – українська поетеса, громадська діячка народилася в селі Бистриця (Львівщина) 10 жовтня 1931-го у сім’ї учителя німецької мови та історії Стародавнього світу.

 

Її батько вибрав для доньки нехарактерне для України ім’я – Атена – ім’я давньогрецької богині мудрості Афіни, охрестили в церкві – Святомира.

 

Середню школу закінчила у Самборі. Мала велике зацікавлення до української мови та літератури, історії України. Однак батько, знаючи, що більшість гуманітаріїв того часу закінчували життя у сибірських таборах наполіг на її вступі до Львівського лісотехнічного інституту (1949-1953), де і Атена отримала фах інженера-хіміка.

 

Спочатку працювала в Самборі, потім – у Бориславі. У 60-х роках переїхала до Львова. Працювала у Львівському університеті, де й познайомилася з багатьма представниками місцевої інтелігенції з-поміж шістдесятниками. 

 

За свої виступи на оборону репресованих діячів української культури зазнавала різних утисків, отримала заборону на публікацію своїх праць (поезії), пережила численні обшуки, звільнення з роботи й… ув’язнення. Органи КДБ стежили за нею аж до здобуття Україною незалежності.

 

 

 

1969-го в роки заслання В’ячеслава Чорновола у Якутії вони одружилися. Тут же видавали “позацензурний” “Український вісник” – передаючи по одній-дві сторінки потайки відносили до друкарні.

 

В’ячеслава Чорновола арештували. Атена Пашко  ще кілька місяців сама видавала вісник.

 

1979-го Атену  Василівну арештували на три доби. Після  звільнення встановили за нею  посилене стеження.  Доньку Ірину (від першого шлюбу) цькували у школі, родина відмовилася від користування телефоном, аби уникнути “прослушки”.

 

 

1985-го В’ячеслав Чорновіл повернувся додому. …Настало нове життя – численні збори, мітинги, Гельсінська спілка… У той час Атена Пашко переймалася відродженням  Союзу українок.

 

У грудні 1991-го у Києві відбувся установчий з’їзд Союзу українок. Головою Союзу українок обрали Атену-Святомиру Василівну Пашко. Відтак вона стала Почесною очільницею Союзу українок.

 

 

Із 1980-х років Атена Пашо публікується за кордоном. Серед її поезій –  “На перехрестях” (Мюнхен, 1989), “На вістрі свічки” (Балтимор-Торонто, 1991), “ Лезо моєї стежки” (Київ, 2007).

 

Відійшла у вічність 20 березня 2012–го  у Києві. Похована на Байковому цвинтарі як і вона просила – поруч із чоловіком.