Леонід Глібов мав двох дружин з однаковим ім’ям – Параскева
Леонід Іванович Глібов або Глібів – український письменник, поет, байкар, видавець. громадський діяч.
Народився митець у селі Веселий Поділ (Полтавщина) 5 березня 1827-го. Батько – Іван Назарович Глібов – управитель маєтків поміщиків Родзянків у селі Великий Поділ, згодом – у селі Горби. Мати – Орина Глібова. Дружини – Параскева Бородонос ( у шлюбі 1852-1867), Параскева Баранова (у шлюбі 1868-1893).
Початкову освіту здобув вдома. 1840-го навчався в гімназії (Полтава). 1847-го через хворобу перервав навчання і повернувся додому. Згодом спробував вступити на медичний ф-т Київського ун-ту. Не вдалося.
Перша збірочка – російською
Граючись в обійсті маєтку, хлопчина бачив жорстоке ставлення поміщиків до своїх кріпаків. Він зненавидів насилля й деспотизм над знедоленими людьми. Чи не тому першим дитячим твором стала сатира на місцевого поміщика російською мовою вірш “Сон”(1841).
А вже 1847-го у Полтаві вийшла перша збірочка – “Стихотворения Леонида Глебова”. За неї ледь не потрапив у карцер. Причина – не отримав дозволу на друк від інспектора гімназії.
Улітку 1848-го на теренах Хорольщини познайомився з українським письменником, фольклористом, істориком, мовознавцем – Олександром Чужбинським.
Тоді ж молодий поет, вражений прочитаним “Кобзарем” та “Приказками” Тараса Шевченка та Євгена Гребінки, почав писати рідною українською мовою. Невдовзі виходять байки – “Вовк і Кіт”, “Лебідь”, “Щука і рак”, “Зозуля і Півень” (опубліковані – 1853).
1849-го – студент Ніжинського ліцею князя Безбородька (утворений на базі гімназії вищих наук). З часом байки Леоніда Глібова здобули визнання з боку ліцеїстів та окремих викладачів. Скажімо, професор Михайло Тулов вважав, що байки Леоніда Глібова… “самостійна й дуже цінна праця і є великим внеском у літературу”. Упродовж 1853-1861 рр. публікувався в” Черниговских губернских ведомостях”. Закінчив навчання у ліцеї Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і відомим байкарем.
Леонід Глібов – учитель історії та географії
Раптова кончина батька, а відтак і матері змусили його знову перервати навчання.
1855-го його скерували на вчительську працю – викладав історію та географію (село Чорний Острів – Поділля).
Через три роки прибув до Чернігова (викладач географії). Учні завжди уважно його слухали. Вчитель ніколи не ставив їм поганих оцінок.
У Чернігові поєднував викладацьку роботу із культурно-просвітньою діяльністю, створював недільні школи, гуртки інтелігенції, проводив літературні вечори (щочетверга) та вистави, писав сатиричні п’єси – “До мирового”, “Хуторяночка”.
Чому спалили збірку “Байки Леоніда Глібова”
У Чернігові познайомився із землевольцем Іваном Андрущенком. Він поширював заборонені в Росії журнали “Колокол” і “Полярную звезду”.
Із 1861-го Леонід Глібов видає газету “Черниговский листок” (працює одночасно редактором, автором і коректором).
1863-го Валуєвський циркуляр забороняє вихід газети українською мовою… Тоді ж вийшла збірка “Байки Леоніда Глібова”. На жаль, наказом попечителя Київського округу 500 примірників спалили на книжковому складі як “вредное издание, которое не должно иметь место в народном училище”.
Відтоді знаменитий український байкар 15 років мав статус безробітного.
Остання праця байкаря
Захворіла донька – Ліда, байкар втратив зір, через два роки померла дружина. 1867-го отримав посаду завідувача Чернігівською друкарнею – тут і працював до кінця життя. Писав мало, здебільшого підписувався “Непостійний сотрудник”, “Капітан Ботвиван”.
Заповіт байкаря молоді
На початку 1893-го перестав виходити на вулицю з дому, писав під лінійку з лупою.
24 жовтня 1893-го (за тиждень до смерті) продиктував свою останню байку: “Огонь і Гай” – своєрідний заповіт молоді: “Молодіж любая, надія наша “квіти!” Пригадуйте частіш ви баєчку мою; Цурайтеся брехні і бійтеся дружити З таким приятелем, як той Огонь в Гаю”.
Іван Франко про Леоніда Глібова
10 листопада 1893-го український байкар похований в Чернігові поблизу Троїцького монастиря. Іван Франко назвав Леоніда Глібова поряд із Євгеном Гребінкою найкращим баснописцем, а його ліричні вірші – перлинами української лірики.
2017-го на державному рівні в Україні відзначали пам’ятну дату 190 років з дня народження Леоніда Глібова.
Леонід Глібов у Львові
На згадку про батька взяв собі псевдонім Дідусь Кенир – під ним публікував у львівському дитячому журналі “Дзвінок” вірші для дітвори.
На мапі Львова значиться вулиця Леоніда Глібова.
Вона проходила між приватними садами з городами на схилах Калічої гори під час т. зв. глобального впорядкування Львова на початку “ери” місцевого самоврядування.
Остаточно вулиця Леоніда Глібова у Львові носить ймення з 1945-го.
Підготував Степан Беца
Читайте також: чому після вечорниць до хати приносили солому