Тарас Шевченко: ”і повіє огонь новий з Холодного Яру”
Наша розповідь про одного з героїв Армії Української Народної Республіки більш знаним під прізвищем Юрій Горліс-Горський.
Власне, це його псевдо, як інші – Залізняк, Горський, Горлиця. А справжнє його ім’я – Юрій Городянин-Лісовський. Народився він у селі Димидівка (Полтавщина) 14 січня 1898-го в українсько-польській родині.
Батько – офіцер імператорської армії. Мати – походила із польського шляхетного роду. Юрій Горліс-Горський – український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник. Роки служби – 1918-1946. Юрій Горліс-Горський включився у збройну звитягу з 16 років (з початку Першої світової війни). ”Домалював” собі чотири роки і пішов на східний фронт.
Юність обпалена кров’ю
Учасник Холодноярського підпілля, старшина Армії УНР – таємний агент кількох розвідок, мандрівок – людина, про яку за життя писали некрологи в газетах, бо ж декілька разів вдавала божевільного, аби уникнути ув’язнення – життя могло стати сюжетом не одного пригодницького роману.
Власне, його роман “Холодний Яр” – бестселер свого часу – донині повниться новими поглядами й надихає українців на боротьбу з росіянами –тим самим ворогом, що й cторіччя тому.
Долучається до Армії УНР (отримав офіцерське звання). Бере участь у Першому Зимовому поході, вписує героїчні сторінки в Українську Революцію. Хорунжий партизанського кінного куреня імені Кармелюка та 14-ї Запорізької дивізії (1918-1920 рр.) 1920-го опинився у в’язниці Єлизаветграда.
Тоді ж занедужав на Чигиринщині. Залишився лікуватися у місцевому Мотринівському монастирі. Побачивши у полку нестачу старшин, бере прізвище Залізняк і стає осавулом полку гайдамаків. Помагає курінному Іванові Петренку та головному отаману Василю Чупаку.
Саме тут виникла Холодноярська Республіка. Бойові дії стали відповіддю гайдамаків на захоплення радянською Росією України. Її символ український жовто-блакитний прапор УНР та чорний прапор Холодного Яру з написом: “Воля України – або смерть!”.
Гайдамаки вели збройну запеклу боротьбу за Українську Державу до 1922-го. Згодом Юрій Горліс-Горський напише: ”Холодний Яр – це живий, як не великий числом і незламні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом”.
Ставлення до ворога
Юрій Горліс-Горський був нещадний до ворогів. “Поблажливість, – говорив він – , може обернутися жертвами”. Якось він подарував життя начальнику міліції й відпустив його. Той викликав телеграфом полк червоної кінноти, і прийдешній бій завершився втратами холодноярців. “Я вже й сам добре усвідомив собі, що коли дві нації борються, то білі рукавички мусять бути скинені. За п’ять років на фронті довелося розрубати в бою не один череп, але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, то вона лише тоді перестане бути ворогом і з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптику української землі, який треба було відстояти – або загинути”, – сказав він.
Повірити у своє божевілля
Юрій Горліс-Горський 1921-го до Львова прибув на зустріч із генералом-хорунжим Юрком Тютюнником. Від нього отримав завдання – перебратися до окупованого більшовиками Києва й налагодити зв’язки з українським підпіллям.
Після першого арешту та восьми місяців за гратами слідчі так і не зуміли довести вини Юрія Горліса-Горського і звільнили його з-під варти. Відтак скерували його до Вінниці на посаду інспектора освіти, нібито співпрацювати з ГПУ, насправді, він перешкоджав чекістам і провалив не одну їхню операцію. Нарешті, оголосив себе божевільним. Якось в’язень сказав йому: “Ти перша людина, яка має повірити у твоє божевілля – це ти сам”.
Героїзм і трагедія холодноярців
1922-го більшовики заманили холодноярських отаманів і ув’язнили їх у Києві (Лук’янівка).
Тут 38 учасників визвольного руху підняли повстання, перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитися.
Майже чотири години посеред Києва тривав бій. Чимало повстанців загинуло, інших розстріляло ГПУ. …І повіє огонь новий з Холодного Яру.
Ось ще кілька цитат Юрія Горліса-Горського
“Ворог вивчає минуле, щоб мати досвід на майбутнє”
“Найкращий ворог – мертвий”
Підготував Степан Беца