Державна прикордонна служба України затримала на кордоні і відповідно не пустила за кордон подружжя, яке звинуватила у фіктивному шлюбі. Йдеться про 26-річного чоловіка і 42-річну жінку, що має інвалідність.
На своїй сторінці у Фейсбук ДПСУ повідомила, що прикордонники затримали псевдоподружжя з Києва, яке намагалося незаконно перетнути українсько-польський кордон.
Чоловік уклав шлюб із жінкою з інвалідністю, і за версією «пари» в Польщу вони прямували провідати товариша. Їхня легенда про уявного друга не витримала перевірки, як і їхні розповіді про спільне життя. Жінка після переправлення чоловіка мала отримати винагороду – $2000. Тепер «молодятам» доведеться відповідати перед законом, їм загрожує кримінальна відповідальність.
Один із дописувачів соцмережі адвокат Kiril Antonov зауважив, що прикордонники не мали права без рішення суду звинувачувати чоловіка і жінку у тому, що вони начебто уклали фіктивний шлюб.
Всі ці вигадки про “фіктивність” шлюбу не входять до компетенції ДПСУ.
Лише суд може визнати шлюб недійсним через його укладення з порушенням норм чинного законодавства (в тому числі через фіктивність, тобто укладення шлюбу без мети створення сім’ї).
Яким нормативно-правовим актом ДПСУ надано право оцінювати шлюб на фіктивність??? А ніяким!
Нагадаю вам (і всім) про статтю 37 Сімейного кодексу України, яка вказує на правозгідність шлюбу, а саме:
“1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою – третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду”
Частина 2 статті 40 Сімейного кодексу, в свою чергу, визначає, що:
” 2. Шлюб визнається недійсним ЗА РІШЕННЯМ СУДУ у разі його фіктивності.”
Отже, питання: У вас, Прикордонна служба, було наявне рішення суду про фіктивність даного шлюбу ? Ні ? Отже, ви ЗОБОВ’ЯЗАНІ визнавати цей шлюб дійсним.
Тому вітаю, ви порушили закон!
2. Яке ще “пояснення” щодо мети поїздки інваліда”?
Особа з інвалідністю має право їхати просто так – для відпочинку, дивитись костели, плавати в морі, дихати альпійським повітрям, в гості, бухати німецьке чи чеське пиво, як турист, да і просто тому, що хоче, без якоїсь конкретної мети.
І не повинна цю мету комусь з наших прикордонників пояснювати чи повідомляти. А особа, яка супроводжує інваліда (в даному випадку законний чоловік) – так само має право супроводжувати свою дружину. Це (здивую вас!) і є його мета поїздки – супровід дружини-інваліда. Незалежно від мети поїздки власне, самого інваліда.
Отже, і тут ДПСУ порушило закон: адже мета поїздки інваліда за кордон ніяким чином не впливає на його право на перетин цього кордону, так само як і на право перетину кордону особою, що даного інваліда супроводжує.
Тому рекомендую постраждалим від незаконних дій ДПСУ звертатись з заявою про вчинення злочину – а саме перевищення влади та/або зловживання владою. Та вимагати притягнення до відповідальності конкретних прикордонників, що вчинили порушення та, крім того, вимагати компенсації державою завданих збитків.
І вам, шановна ДПСУ, потрібно не хизуватись цим ганебним випадком, а починати внутрішнє службове розслідування та проводити роз’яснювальну роботу щодо недопущення таких порушень вашими співробітниками.
Ось такі думки стосовно ситуації, що виникають на кордонах України.
