Василь Стус: “Поет не може бути відірваним від народу, він живе в його серці”

Поділитись

24 січня 2025 року о 17:00 на 12-му поверсі Палацу культури і науки у Варшаві, в науковій установі Collegium Civitas, відбудеться літературний вечір, присвячений пам’яті видатного українського поета, правозахисника і символу незламної боротьби за свободу — Василя Стуса.

У січні (6-го числа – ред)) 2025 року поет міг би відзначати своє 87-річчя, і ця подія стане важливим культурним заходом для вшанування його спадщини.

Вечір стане чудовою нагодою для обговорення творчості Стуса та його впливу на українську літературу й культуру.

Такий захід є нагадуванням про постать, яка у боротьбі проти тоталітаризму і за права людини залишила незабутній слід в історії обох народів.

Щоб зрозуміти глибину цієї боротьби та значення Василя Стуса, потрібно звернутися до його біографії, адже його життя стало яскравим прикладом того як слово може стати зброєю у боротьбі за гідність і свободу.

Василь Стус один із найбільших поетів і правозахисників України, став символом боротьби за свободу в умовах радянського тоталітарного режиму. Його життя — це історія нескінченної боротьби зі свавіллям і репресіями, яка відображена в його творах та вчинках. У цей період слово стало його наймогутнішою зброєю, а його творчість — актом прямої боротьби з тоталітарною системою.

Стус є близьким у своїй боротьбі до польських діячів, зокрема до активістів “Солідарності”, які протистояли радянській окупації Польщі. Як і вони, він не скорився тиску режиму, продовжуючи відстоювати право на гідність і свободу. Боротьба через слово, вірші, виступи — це спосіб для Стуса і польських борців відстоювати свою національну ідентичність та права людини на тлі всеохоплюючої репресивної системи.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області в селянській родині, де вже в ранньому віці виявив зацікавленість до літератури. Це захоплення супроводжувало його протягом усього життя.

У 1955 році він вступив до Київського університету, де мав можливість вивчати право, однак його справжнє покликання полягало у літературі. В університеті Стус активно співпрацював із літературними групами, що сприяло формуванню його світогляду та творчої особистості.

У 1960 році Василь Стус опублікував свої перші вірші в журналі “Молодь України”, які одразу привернули увагу читачів завдяки своїй емоційній глибині та філософському змісту. У наступні роки його поетичні збірки, зокрема “Цілунки” (1968) та “Зимові записи” (1970), піднесли його на новий рівень української літератури, закріплюючи за ним статус одного з провідних поетів своєї епохи.

Поезія Стуса пронизана глибоким осмисленням свободи, правди та людської гідності. Окремі вірші поета стали справжніми гімнами боротьби, закликами до збереження власної гідності попри

жорстокі умови. Його вірш “Як добре те, що ти живий” або “У суботу, в березні” є виразами не тільки національного, а й універсального прагнення до свободи.

Вони перекликаються з ідеями польських поетів і революціонерів, як от Адам Міцкевич або Ян Пауль II, які також зверталися до теми гідності та боротьби за свободу. Ці мотиви є спільними для обох народів, адже і в Україні, і в Польщі свобода та гідність стали важливими складовими національних ідентичностей і боротьби за незалежність.

Незважаючи на літературні успіхи, Стус не міг залишитися осторонь від політики.

У 1972 році його заарештували за “антирадянську агітацію та пропаганду”. Цей арешт став початком серії переслідувань, які яскраво відобразили жорстокість радянського режиму. У 1980 році, після чергового суду, Стус отримав новий термін ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями, що свідчило про продовження репресій проти національно свідомих інтелігенцій.

Попри тривалі тюремні терміни, Стус не зупинявся у своїй поетичній діяльності. Умови ув’язнення були надзвичайно складними, проте він був змушений писати вірші на папірцях, які згодом передавав іншим в’язням. Ці невеликі твори не лише збереглися, але й стали важливими історичними документами, які відображають дійсність і жахи життя в радянських таборах.

Василь Стус трагічно помер 4 вересня 1985 року в таборі Перм-36. Його смерть стала приводом для широкого резонансу, і вже після здобуття незалежності України його творчість активно досліджували та вивчали.

Сьогодні Стус вважається одним із найзначніших українських поетів XX століття, а його ім’я стало символом боротьби за свободу й гуманізм.

Пам’ять про Василя Стуса живе в серцях багатьох людей і продовжує відзначатися через різноманітні культурні ініціативи.

У 2017 році один зі скверів у Варшаві було названо на його честь, що є яскравим свідченням визнання його творчості та значення для культурної спільноти України та Польщі.

Літературні вечори і заходи, присвячені його пам’яті, організовуються в різних містах, що підтверджує актуальність його меседжу про важливість ідентичності народу та сили слова.

Стус залишається не тільки об’єктом вивчення, а й символом, який веде до активного літературного й культурного діалогу між поколіннями та народами.

Роксолана Вовк з Варшави