Як донька київського князя стала королевою Норвегії

У князя Ярослава (Мудрого) було три доньки – Єлизавета, Анастасія та Анна (майбутня королева Франції). У дружині (війську) Ярослава служив молодий варяг Харольд.

“Коли побачив Харольд молоду княжну Єлизавету Ярославну, полонили його її ясні очі та соболині брови, тонкий стан і лебедина хода –  полюбив він  Єлизавету  на віки вічні”.

Єлизавета Ярославна народилась приблизно 1022 року. Коли їй виповнилося вісім, до Києва прибув 15-річний конунг Гарольд, щоб поступити на службу до князя Ярослава. Конунг Гарольд був братом по матері норвезького короля Олафа Святого. У 1030 році король Олаф загинув у битві з повсталою знаттю і данцями. Трон посів Канут, король Данії та Англії, а конунгу Гарольду довелося залишити Норвегію.

Харольд – хоробрий воїн

Харольд вирізнявся непокірною  і войовничою вдачею. Ще з 15 років брав участь у битві при Стікластадірі. Його поранили.  Після поразки війська свого брата тривалий час переховувався на хуторі в селянина.

Зміцнівши, Харольд вирушив до Швеції, а згодом, спорядивши кілька кораблів, подався на Схід, до Країни міст (Давньоруська держава).

Тут норвезькі воїни  та купці почувалися, як удома. Юний Харольд – не лише хоробрий воїн,  але  й чудовий співрозмовник, за проміжок часу домігся прихильності при дворі. Особисто командував військами князя, водив їх на поляків та полабських слов’ян, повертався з перемогою також зі східних володінь Київської Русі. Уважається, що саме тоді у серці молодого вікінга зародилася любов  до  доньки Ярослава –  Єлизавети. 

Втім, вона мала лише дев’ять  років.  Мабуть, Єлизавета могла відчувати теплі почуття до статного і сильного юнака. Спочатку Ярослав (Мудрий) противився такому сімейного союзу.  Тодішня Норвегія була охоплена внутрішніми  розбратами і усобицями…

Шлях до слави та визнання

Звісно, з таким поворотом подій Харольд  не погодився. Отож,  вирушив до Константинополя. У  ті часи  варяги становили боєздатну частину у військах  Візантії.  Вони – гвардія імператорів, ударний загін, що приносили перемогу.

Невдовзі Харольд обійняв посаду командувача імператорської варязької гвардії.  У різних боях знав тільки перемоги.  Після  закінчення служби у візантійського імператора вирушив до Країни міст.

Тепер про славу  Харольда знали чимало людей вищого світу. Князь Ярослав вислухав його прохання про одруження. Шлюбний  союз уклали  взимку. Разом із Харальдом, а також його військом Еллісів “Єлизавета” (скандинавською) вирушила до Альдейг’яюборга ( нині – Стара Ладога), а звідти – до Норвегії. У подружжя народилися дві доньки – Марія та  інша – Єлизавета  – на честь шведської принцеси Інгігерд.

Харольд на посаді правителя Норвегії

Нарешті, Харольд  – повновладний правитель Норвегії.  Життя у постійних походах. Отримав прізвисько – Суворий. “Харольд-конунг – чоловік владний і владність  його зросла з того часу, як він зміцнився, і багатьом людям виявилося небезпечним суперечити йому або чинити інакше, ніж йому було завгодно”… Він щовесни збирає ополчення і вирушає на війну, повертаючись додому тільки до зими.  Дружина чекала на чоловіка в холодній і постійно воюючій країні.

 Нова родина Харольда і його кончина

Крім походів, Харольд придбав… нову родину. Це була дружина впливового вікінга  Тора Торбергсдоттір, яка подарувала йому двох синів – Магнуса та Олафа. Вони по черзі правили Норвегією після  смерті свого батька.

Харольд загинув (25.09.1066 р) у бою на півночі Англії.  Донька – Харольда Суворого Інгігерд, вийшовши  заміж за датського конунга Олафа Свеннсона, стала королевою Данії – країни, якою мріяв  управляти її батько.

Підготував Степан Беца

Читайте також: хто був першим єпископомо на Святоюрській горі ?