22 січня – свято Соборності України
106 років тому 22 січня 1919-го Українська Народна Республіка (УНР) та Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) об’єдналися в одну соборну державу.
22 січня 1919-го в Києві на площі Св. Софії її повноважні представники ухвалили Акт Злуки, оголосивши про об’єднання Західної та Східної України в єдину державу.
Від Директорії Акт Злуки підписали – Голова уряду УНР Володимир Винниченко, урядовці – Симон Петлюра, Федір Швець та Опанас Андрієвський.
Від ЗУНР – адвокат, публіцист і політик, діяч УНДО Льонгин Цегельський (1875-1950) та адвокат, співзасновник УНДО і його перший голова (1925-1935), голова редакційної колегії “Діло” Дмитро Левицький (1877-1942), арештований більшовиками, помер у Бухарі (Узбекистан).
Акт Злуки визначив межі та форму правління соборної країни, що відтоді стало важливим кроком у становленні сучасної незалежної України.
Починаючи із 1999-го, ми святкуємо цю історичну подію щороку.
Перше свято соборності відбулося 1939-го в Карпатській Україні (м. Хуст), на той час вона входила у Чехословаччину.
Щоправда, ще 1918-го у Фастові (поблизу Києва) підписаний договір між УНР і ЗУНР про злуку двох республік в одну велику державу.
У листопаді 1918 року делегація ЗУНР прибула в Київ до гетьмана Скоропадського в надії отримати допомогу в боротьбі з поляками. Однак, до того часу місто було вже оточене військами Директорії УНР, тому представники Західно-Української Народної Республіки попрямували у Фастів на зустріч з членами Директорії.
1 грудня 1918 року Л. Цегельський, Д. Левицький (від ЗУНР), В. Винниченко, С. Петлюра, А. Андрієвський, Ф. Швець та А. Макаренко (від УНР) на залізничній станції Фастова підписали попередній договір про намір об’єднання двох держав.
«Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою – значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку». Так починається передвступний договір, підписаний у м. Фастові між УНР та ЗУНР про наміри об’єднатися в одну державу.
Ліна Костенко: ”Велична і свята, моя Україна. Лише Тобі карать нас і судить. Нам берегти Тебе соборну і єдину і Твою історію творить”.
«Живий ланцюг» – як символ Дня соборності
Основною традицією під час святкування Дня соборності є «живий ланцюг». Історія цієї традиції бере свій початок із 1990 року, коли жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили «живий ланцюг», відзначивши цю історичну дату.
Із 2000-х років у Києві щорічно вибудовують “живий ланцюг” вздовж мосту Патона, який з’єднує лівий і правий берег столиці, таким чином символізуючи об’єднання Сходу і Заходу України.
Всі охочі долучитися до дійства беруть з собою державні жовто-блакитні прапори і просто приєднуються, ставши частиною “ланцюга”.
Із великим народним і національним святом, дорогі наші читачі !
Слава Україні ! Героям слава !
