Жінка неперевершеної стійкості та мужності

Поділитись

Йдеться про Ярославу Василівну Бандеру – дружину (у шлюбі 1940-1949) Провідника ОУН Степана Бандери.

Вона народилася в родині греко-католицького священика Василя Опарівського (Опаровського) (м. Сянок, Польща, 14 вересня 1917-  17 серпня 1977, Торонто, Канада). 

Мати – Юлія Опарівська, з роду Ганківської – донька шкільного інспектора). Народилася у селі Бонарівка  у сім’ї греко-католицького священика, згодом капелана УГА. Загинув в боях (Бережани) під час польсько-української війни (1 листопада1918- 17липня  1919). Похований на військовому кладовищі (село Підгайці).

Ярослава Василівна – українська політична діячка, керівниця  жіночої мережі і юнацтва ОУН, член  Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939-го, учасниця національно-визвольних змагань. 

Початкову школу закінчила в Сяноку, потім жіночу гімназію імені Емілії  Платер та Коломиї. Тут вона мала псевдонім Ярослава Ганківська. 1936-го навчалася Технічному університеті (Львів). За участь і виступи в українських маніфестаціях (Львів) 1939-го Ярославу арештувала польська поліція. Вийшла із в’язниці  після поразки Польщі німецьким нацистам. Вдалося разом з іншими ув’язненими – втекти.

1940-го у Кракові познайомилася із майбутнім мужем – Провідником ОУН. Шлюб взяли в церкві Воздвиження Христа Господнього. Вінчав їх священик Степан Граб. Свідками були – Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери – Василь Бандера (загинув 1942-го  –  Освенцім).

Після розколу ОУН на  бандерівців та мельниківців –  Ярослава із чоловіком Степаном перебралися до Варшави. Жили і працювали тут під гуцульським прізвищем у квартирі  Миколи  Лебедя. 

Степан Бандера став символом української непокори, героїзму і мужності  на судових процесах Волині (1935-1936)  та у Львові (1936) над ОУН.

Він виступав проти глуму вчиненого над українцями (з боку Польщі і більшовиків СРСР).  22 травня 1941-го агент НКВС зустрів батька Степана Бандери – священика Андрія Бандеру у Києві, а  10 липня 1941-го убив його.  26 травня 1941-го Ярослава у Сяноку народила йому внучку – Наталю.

30 червня 1941-го ОУН під проводом Степана Бандери оголосили у Львові незалежність України.

Німецькі нацисти арештували майже весь український уряд.  Степана Бандеру ув’язнили, в камері вже були його два брати – Василь та Олександр. Василь (2 лютого 1905-го) здобув вищу освіту, ув’язнений в Освенцімі,  де і помер.

Після Другої світової війни Ярослава опинилася в радянській зоні окупації Німеччиною (жила під псевдонімом).  Упродовж 1948-1950 рр., перебувала у таборі для біженців (Брайбург, Баварія) американська зона. 1954-го переїхала у Мюнхен, в якому жив Степан Бандера. Тут народилися ще двоє дітей – Андрій та Леся.

1959-го убив Степана Бандеру агент КДБ Богдан Сташинський.

Леся Бандера, будучи підлітком, так написала у своєму щоденнику про смерть батька: «Такою була воля Божа, передчасно закінчити татове життя героїчної смертю, смертю для України. І тому мусить бути воля Божа залишити нас, родину тата, без батька, щоби ми вступили в боротьбу за життя, щоби ми показали нашу спроможність жити, ми три, тата діти. Але чому ж теж якраз маму мусів трапити такий страшний удар? Чи мама не мала їх вже досить в своїм житті? Цего я не можу казати, це не є ще в моїй силі зрозуміти, хоч ідуть мої думки часто в той напрям. Але я радо вступлю в оцю боротьбу з життям, щоби його побідити» ¹³. Із записів дівчини стає зрозуміло, як несолодко жилося Ярославі Бандері без чоловіка.

Восени 1960-го Ярослава Бандера з дітьми переїхала в Торонто (Канада) 17  серпня 1959-го Ярослава Василівна відійшла у вічність. У похороні взяли участь 11 греко-католицьких священиків.

Чин поховання відправив єпископ Кир Ісидор Борецький.

Читайте також: чому Ірина Фаріон є символом римського меча

Підготував Степан Беца