Валентин Мороз: “Росія без України – не імперія”
Відомий український дисидент Валентин Якович Мороз народився (15.04.1936) у селянській сім’ї в селі Холонів Горохівського району на Волині. Виростав неподалік хутора.
За фахом вчений- історик, публіцист, відомий український діяч українського національного руху, дисидент, багаторічний в’язень радянських таборів, член канадського Пен-клубу.
Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка (історичний ф-т). Здобув диплом історика (1988). Однак через політичні погляди в аспірантуру не зарахували, як і не дали можливості захистити кандидатську дисертацію.
Валентин Мороз, перебуваючи у радянських таборах, умів таємно передавати матеріали на Радіо Свобода. Тут їх озвучували і слухали тисячі слухачів.
1965-го арештували за ”антирадянську пропаганду та агітацію”. Вирок – 4 роки тюрми і табору особливого режиму. Судили закритим судом. Карався в таборі ЖХ-385-17-А в Мордовії, звідки в самвидав виходить його «Репортаж із заповідника імені Берії».
Валентин Мороз: ”КДБ вже за мною стежили. Особливо ретельно пильнували за тими, хто писав і передавав за кордон матеріали. Із мене намагалися зробити психічно хворого у радянській в’язниці, але не вдалося”.
Після звільнення в 1969 пише статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які з’явилися в самвидаві.
Новий арешт Мороза 1 червня 1970 року, особливо ж закритий судовий процес над ним з порушеннями законів, а також жорстокий вирок (14 років!) за тією ж ст. 62, ч. 2 КК УРСР, викликали гостру негативну реакцію не лише в Україні, але й за її межами.
Валентина Мороза арештували раніше за відомих арештами 1979-го “шістдесятників”. Тоді були створені коштами захисту Валентина Мороза різні комітети. Коли я написав репортаж “Заповідник імені Берія” і він пішов у світ, то мене відправили у Владимирську тюрму.
Тут Валентин Якович сидів із кримінальними злочинцями упродовж двох років, оголошував голодівку на кілька місяців.
1974-го перевели із тюрми в табір. Загалом відбув 13 років ув’язнення. “Бог знає наш, що робить. Треба використовувати свої шанси” (Валентин Мороз). Захистив дисертацію у Мюнхені.
1979-го відбувся обмін між СРСР і США дисидентів на двох радянських шпигунів, колишніх службовців ООН, залучених у США за обвинуваченням у шпигунстві. Валентин Мороз був серед п’яти політв’язнів, яких обміняли. Дисидент потрапив у США.
Про звільнення Валентина Мороза, про те, що чоловік у Нью-Йорку, його дружина Раїса Мороз (жила в Івано-Франківську) дізналася із радіопрограм. 1986-го перебрався у Канаду. Засновник журналу “Анабазис”.
Із 1991-го жив і працював в Україні, періодично відвідував Канаду, громадянином якої був. Якось сказав в інтерв’ю: ”Єдине, що я ще вмію у житті – це писати книжки”. Він автор десятка книг, збірки гумору, поезії, монографії у трьох томах “Україна в двадцятому столітті”. Тут виклав особистий погляд та міркування про національно-визвольні змагання в XX ст. в Україні. Його називали найрадикальнішим представником українського руху.
В Україні з грудня 1992-го, викладав історію України у Львові та Києві. Вважав себе щасливою людиною. Все життя присвятив боротьбі і праці українському народові. Хотів, щоб про нього говорили люди, щоб читали його книги.
В одному із інтерв’ю Валентин Мороз казав: “Нині у Володимира Путіна імперська шизофренія. Та я переконаний, йому не вдасться розділити Україну. Проти цілого світу війну ніхто ніколи не виграє.
Як історик, я вважаю: в московській імперії було дві величини: перша – Україна, стратегічна і вигідна, а друга – Сибір.
Україну вони вже втратили. Російський президент хотів виграти війну в Києві. Та люди перестали боятися смерті. Так, він виграв бій в Криму, однак донбасівці уже не ті. Росія знову хоче Україну загнати у свою клітку, та це вже неможливо.
Валентин Мороз про націоналізм
Націоналізм – це любити свою націю, яку заради своєї української держави він був у тюрмі.
Валентин Мороз різко критикував політику Росії, наголошував, що Росія без України – не імперія.
Ось ще одна цитата Валентина Мороза: “Я не дуже вірю у надприродну силу, та якось чув думку екстрасенса, котрий сказав, що то все спиниться на межі Донецької та Дніпропетровської області”.
“Теперішній розвиток йде чудово, нинішні проблеми залежать від того, що вони (росіяни) втратили Україну. Україна і Сибір – це дві величини Росії, якщо вони їх втратять, то стане нарешті Росія нормальною національною державою, не буде імперією (січень 2014).
Помер на у віці 83-ьох років. Похований на Личаківському кладовищі (Львів)
Підготував Степан Беца