Уляна Кравченко – поетеса жіночої долі
Так можна охарактеризувати поетесу Уляну Кравченко ( справжнє прізвище – Юлія Шнайдер, Миколаїв на Дністрі 18 квітня 1860- 31 березня 1947-го, Перемишль, Польща).
Це типово українська родина німців у Галичині. Активно листувалася з Іваном Франком.
Про Уляну Кравченко “Контент Медіа” вже згадував як про праматір українського фемінізму.
Українська вчителька, письменниця, активістка українського жіночого руху. Членкиня Союзу українок (мабуть, її поетична спадщина найбільша серед усіх союзянок) . Народилася в родині повітового урядника, німця.
Батько – Юліус Шнайдер служив повітовим канцеляристом (Миколаїв). 1866-го помер. Тоді Юлія мала лише 10 років.
Мати – Юлія Лопушинська – донька священика УГКЦ. Юлія виховувалася у вуйка (дядька) – судового радника О. Лопушинського.
Праця в школі
Початкову освіту здобула вдома (вчителька – німкеня, котра часто “по лекції” говорила з ученицею про літературу). Потім Шнайдер навчалася у Львівській учительській гімназії (1877-1881). Учителювала у школах Львівщини, зокрема у Бібрці (до 1884-го), потім у селі Стоки.
За рекомендацією Івана Франка перебралася до Львова. До слова, з Іваном Франком мала дружні стосунки. Для неї це були далеко непрості стосунки – в листах маємо їх віршовані прояви: “Треба боротися за свою індивідуальність”.
У Львові її звинуватили прихильною до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Івана Франка. Звільнили з роботи. Влаштувалася вчителькою в поміщика села Руденко під Львовом, пізніше два роки вчителювала в селі Долішній Лужок (Дрогобиччина).
Тут і знайшла своє жіноче щастя. Вийшла заміж за місцевого вчителя, народила доньку і сина. Перша в Західній Україні, життя і творчість якої стали вельми популярними для читацького загалу.
За фахом учителька, родом із Дрогобиччини, друкуватися почала з 1883-го. На її творчість значний вплив мав Іван Франко. Основне місце в ліриці Уляни Кравченко посідають мотиви жіночої долі. Упродовж 1888-1920 рр. – вчителька у селі Солець (Дрогобиччина). Із 1920-го жила і працювала у Перемишлі. Тут і закінчила земне життя.
Після виходу 1885-го першої збірки “Prima vere” підписалася ще справжнім прізвищем. Тоді й здобула загальне схвалення читачів. 1889-го вийшла поетична збірка “На новий шлях”.
Вірші поетеси насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами жінок до активної праці в житті суспільства. Упродоаж двох десятиліть публікує у різних часописах, журналах, альманахах “Зоря”, “Літературно-науковому вістнику”, “Дзвінок”, “Житє і слово”, “Руслан”…).
Про єдину Українську державу
У 20-30-х рр. XX ст. публікує вірші “Пролісок”, “В дорогу” (обидва 1921-го),” Лебедина пісня” (1924), “Шелестіли нам, барвіночки” (1932). Третя збірка “В житті є щось” (1929), “Вибрані поезії” (1941). Тут домінують інтимні зізнання, нереалізовано-настроєна лірика, туга за щастям, тривожне, тремтливе побивання-співчуття за простолюд у змаганні із життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації. Пульсують ідеї об’ єднання обох частин української землі в єдиній Українській державі.
Патріотична та перекладна поезія
Уляна Кравченко авторка збірки “Для неї – все!”(1931). Тут маємо вірші “Під Крутами”, “На стрілецьку нуту”. Цикл “З пісень летунів”.
Досі маловідомий вірш Уляни Кравченко “Заповіт митрополита Йосифа Велямина Рутського” (1937). Поетеса видала збірки поезії в прозі ” Замість автобіографії” (1934) та “Мої цвіти” (1933). Вона авторка численних статей, нарисів, оповідань, спогадових шпіців, переспівів та перекладів із європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшевемичського, А. Урбаневського, Я. Каспровича).
1887-го у Львові в першому феміністичному альманасі України “Перший вінок” (видавці Наталія Кобринська та Олена Пчілка) опублікували 11 творів Уляни Кравченко.
Сонети
Я не жаліюсь (два сонети). Я не жаліюсь, що горе все стрічаю”. О не жаліюсь я! Я з терпінням болю”. За много (три сонети). “Коли я бачу легких, мов з піни… Коли я бачу, як живуть в жарі і дума ся, моя рана, грудь болить…”. “На новий шлях” (Куди о, сестро, сміливий погляд на тебе звертаю… Думки. “Ох жити в чужині, далекій сторонці. Досить очей, отче, о досить недолі. Лиш вічної борби, а не спокій. Не рвись в будуще (два сонети). Чому рано пупінку дрожачий. Сестричко, вириваєш. Сестричко, чому в життя веснуєш?”
Уляна Краченко та Іван Франко
За свідченням літературознавців, Іван Франко відіграв у формуванні творчої особистості Уляни Кравченко вирішальну роль. Вони вважають, що він вплинув і на формування провідного образу у творчості поетеси, стилістики політичної та філологічної медитації. Обидві постаті мають значну епістолярну спадщину.
Вшанування поетеси
На честь Уляни Кравченко: назвали 6 курінь УПю-ок Едмонтон (1951)., 8 курінь Упю, вулиці у Львові. Миколаєві, Новому Роздолі, Стебнику, Трускавці, Соляниці, Івано-Франківську, Коломиї, Перемишлі.
Діє Народний музей Уляни Кравченко і Миколи Устияновича ( Миколаїв).
2010-го Бібрська ЗОШ отримала ім’я Уляни Кравченко.
2019-го в одному із класів створено музейну кімнату Уляни Кравченко.
Підготував Степан Беца
Читайте також: як у Києві поставили пам’ятник Богдану Хмельницькому