Збірник “По рідному краю” Олена Кисілевська видала за кордоном
Йдеться про Олену Кисілевську (село Фільварки – нині АК у складі м. Монастирська (23 березня 1869-1956) – уроджена Сіменович, у родині українського священика Лева Сіменовича.
Священик тоді був працівником свого батька священика Михайла Сіменовича. Вона – редакторка, громадська діячка, письменниця (псевдо О. Галичанка, Калина, Незнана).
16-літньою дівчиною вступила у члени першого українського жіночого товариства (Станіславів).
Упродовж 1923-1939 рр – видавець і редактор двотижневика “Жіноча доля” в Коломиї та його альманахів; статті в українській пресі, зокрема на жіночі і виховні теми; оповідання й описи подорожів (“Листи з-над Чорного моря”, “По Рідному Краю”), організаторка селянського жіноцтва, упродовж 1923-1028 рр. референт Союзу українок. 1935-го голова “Секції Господинь” при “Сільському Господарі”, упродовж 1928-1935 рр. – сенаторка польського сенату від УНДО, з 1948-го – перша голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) у польському сенаті від УНДО. Тоді ж вона вступила
Після Другої світової війни жила в Польщі (Лемківщина). Згодом перебралася до Німеччини, відтак емігрувала в Канаду.
За кордоном видала збірники нарисів “По Рідному Краю” (1955), а також низку спогадів про Олену Кобринську, Улянку Кравченко, Олену Пчілку, Ольгу Басараб, Андрія Чайковського.
Чимало художніх творів, статей, зарисовок, спогадів. Відвідала майже всі країни Європи. Особливо цікавим, насиченим фактами стала збірка “По Рідному Краю” – це корисна і насолодна лектура, зокрема для юнацтва і водночас підручник, який навчає ЯК ТРЕБА ЖИТИ І ЛЮБИТИ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ. На жаль, донині в Україні відсутні праці Олени Кисілевської.
Подаємо витяги Із цієї збірки, зокрема мандрівку письменниці на пароплаві до Криму. ”Ми прибули до Євпаторії. Моряки закинула якор, і учорашні хворі і я із ними, ніби відродилися на світ Божий. Тут так гарно, свіжо, соняшно, весело. Море таке чудове, що вчорашня ненависть до нього зникла, згинула й недуга. Хочеться вірити, що ці чисті волошкові, надзвичайно прозорі хвилі, що так ніжно натрапляють на білі стіни нашого корабля, могли грозно здійматися і підняти його на своїх вигнутих хребтах. Подорожні бліді з підсинілими очима, вилазять одні за одним зі своїх кают та роздивляються непевні чи справді минулася оця халепа.
З огляду на плитку воду, не підпливають близько до берега. Наш корабель, мов якусь величезну білу квітку осів різнобарвний метеликів-човників “Николай”, “Елена”, “Тузик”, “Бистрий”, “Ольга”. Тут є пані, пани, міщани, турки, жиди, а найбільше торговців. Серед овочів – морелі, абрикоси, дорідні черешні, цитруси, пахучі помаранчі, великі, мов “чебуреки” (мов курганів із баранячого м’яса, солодкий рахат-лукум, халва, питво з рижу – все це було.
Весною ще 1954-го українська спільнота на чужині, зокрема у США та Канаді урочисто відзначила 85-річчя життя та сімдесятиріччя відданого служіння Олени Кисілевської українській культурі.