На Львівщині прощаються з шістьма Захисниками
Сьогодні, у восьмий день нового, 2025-го року Львівщина прощається із шістьма Захисниками. Про це повідомили у Львівській ОВА.
Володимир Колодчак народився в Стебнику.
З 2024 року служив за контрактом, був помічником гранатометника мотопіхотного спеціалізованого батальйону «Шквал» у військовій частині А1619.
Загинув 3 січня внаслідок влучання FPV-дрона поблизу населеного пункту Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області.
Житель Дрогобича Тарас Мельник брав участь у військових діях ще у 2014 році, а у 2023 році знову добровільно долучився до захисту держави.
Був молодшим сержантом, командиром стрілецького відділення стрілецької роти військової частини А 4809.
Мав поранення, яке отримав під Бахмутом, проходив лікування в Дніпрі та у Львові.
Після цього отримав статус «обмежено придатний» до військової служби. Однак, вирішив повернутись до побратимів на лінію фронту та боротися з ворогом.
Загинув 30 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Шестакове Чугуївського району Харківської області.
Житель села Старичі Яворівського району Віктор Данило з початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав Збройних сил України.
Службу проходив на Харківщині у 4 танковій бригаді, був механіком, водієм самохідної артилерійської установки.
Був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни».
Не стало захисника 31 грудня 2024 року на Харківському напрямку.
Олександр Гнатенко народився на Луганщині, проживав у місті Попасна.
З початком повномасштабного вторгнення ворога чоловік разом з сім’єю евакуювався до Дрогобича. У квітні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
Був інспектором прикордонної служби – водієм групи мінометів прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина А9937. Перебував під Білоруським кордоном, згодом — в Бахмуті, де отримав поранення.
Після лікування воїн знову повернувся на фронт. Виконував бойові завдання на Курщині рф, згодом – на Харківщині.
Життя воїна обірвалось 1 січня в селі Зелений Гай Харківської області.
Мирослав Лущак (27.03.1985-28.12.2024) Львів’янин.
Навчався у колишній середній загальноосвітній школі №11 (сьогодні – Львівська правнича гімназія). Здобув освіту у Львівському музично-педагогічному училищі імені Філарета Колесси. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.
Займався музикою, мав винятковий голос і досконало оволодів грою на синтезаторі та баяні.
Після початку повномасштабного вторгнення росії став на оборону держави від російських загарбників.
Виконував завдання із збройної відсічі агресору на Харківщині та Донеччині у лавах 7-го прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
У Мирослава Лущака залишилися бабуся, мама, дружина, донька, хрещена мама, двоюрідні брати та сестри.
Ігор Громоклицький (12.10.1976-01.01.2025), донеччанин.
Навчався у Донецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №83 імені Григорія Івановича Баланова. Згодом здобув освіту у Донецькому гірничому технікумі ім. Єгора Трохимовича Абакумова.
Після завершення навчання проходив військову службу у лавах Національної гвардії України у Харкові.
Працював спершу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКР РОС Інвест», згодом займався приватним підприємництвом із виробництва косметичних засобів. У вільний час захоплювався історією, активно займався боксом та багато читав.
Упродовж певного періоду мріяв стати археологом. За словами рідних, Ігор Громоклицький був доброю душею, чесний, вірний собі та своїм близьким, завжди допомагав усім, хто цього потребував, вирізнявся цілеспрямованістю та відповідальністю.
У 2014 році родина Ігоря Громоклицького переїхала до Львова. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських загарбників до складу 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Ігоря Громоклицького залишилися дружина та донька.
Вічна памʼять усім полеглим Героям…
