Тут народився Ісус

Отара овець на схилі кам’янистого пагорба, а з ними бородатий пастух у – зустрічає прочан у довгій білі одежі у Палестині. Здається, що це той самий біблійний пастух, якого зоря привела у стаєнку до новонародженого Ісусика.

Найстарша у світі церква

Ідилічна картинка з вертепу змінюється краєвидом на багатоповерхівки. Місто на горбистому рельєфі виглядає новим і доглянутим, широкі чисті вулиці, нові будинки. Займає площу лише шість квадратних кілометрів, а живе тут трохи більше 25 тисяч осіб.

На одній із площ – величезна ялинка, із зірками і кулями. Головний атрибут Різдва Христового різко контрастує з погодою – як для зими, тут досить тепло, вистачає легкого светра.

Головну святиню міста – храм Різдва Христового – самому знайти важко. Він більше схожий на фортецю, затиснуту між іншими будинками. На даху скромний хрест. Ведуть у середину невеличкі двері, помітним є те, що колись тут був великий вхід з аркою.

“Під час османського панування мусульмани дозволили собі в’їжджати у святиню на конях”, – пояснює екскурсовод.  Християни замурували вхід, що унеможливило глуміння з Божого дому”.

Церква всередині простора й велична, два ряди гігантських колон тримають покрівлю. У кам’яній підлозі в кількох місцях розібрано долівку й видно залишки візантійської мозаїки.

Це найстаріша у світі християнська церква. Її побудували за наказом рівноапостольної Олени, матері Констянтина  Великого (330). Відтоді тут ні на день не припиняються християнські богослужіння. Правда, збірку найдавніших ікон вивезли в монастир Св. Катерини (біля гори Синай).

Срібна зірка

Кілька сходинок униз – і ми в печері Різдва, або в Святому Вертепі. Саме тут була стаєнка, де сталося найбільше диво. Справа під престолом вмонтована в підлогу срібна зірка з 14 променями (символ  Вифлеємської зорі).

Усередині по колу напис латиною: ”Тут народився Ісус Христос від Діви Марії”. Над зорею у напівкруглій ніші, висять 16 лампад, з яких шість належать православним, шість вірменам і чотири – католикам. Біля вівтаря служать отці  Єрусалимської Православної Церкви.

Зліва, навпроти зірки, на віддалі не більше метра – вівтар Ясел, який належить Римо-Католицькій Церкві. Пам’ятаєте, …І до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них (Лука). Нині це невеличке заглиблення, викладене мармуром, над яким горять лампадки, освічуючи образ поклоніння вифлеємських пастухів Божій Дитині.

Вірні припадають в молитві на коліна, невимовний спокій і світло наповнює душу. Монах простягає мініатюрну іконку Різдва Христового і цим жестом нагадує: “Не затримуйся, ось черга тих, хто бажає торкнутися святині”.

Можна піднятися північними сходами. Вони належать католикам, а південні, якими спускаються – православним і Вірменській Церкві. У печері горить 53 лампадки, від них скаути беруть вифлеємський вогонь, аби рознести  у світі. Кожна родина в Україні має можливість запалити від нього у своїй церкві свічку до Святої вечері перед Різдвом Христовим. Біля виходу з печери – вівтар Вірменської Церкви.

 Мур ділить Святу землю

На одній із площ Палестини мешканець пропонує прочанам придбати іконку та хрестик. Смаглявий юнак має такий благальний вираз обличчя, що прочани купують у нього набір із чотирьох мініатюрних пляшечок. У них – дрібка святої землі, свячена водичка, ладан і миро. Все це коштує один долар. А ось у церковній крамниці великий вибір ікон, хрестів. Більшість прочан купують образи Різдва Христового і Пресвятої Родини. Кажуть, молитва до них допомагає тим, хто очікує потомства. особливо бездітним сім’ям. До речі, на полиці крамниці бачимо аналогічний набір із чотирьох пляшечок, правда,  коштує  вже… 10 доларів.  Деякі прочани шкодують, що не придбали у палестинця ще одну ікону. Був би гарний презент для сусіда.

Частина коштів із придбаних прочанами ікон йде на пожертву храму Різдва Христового. Усі ці речі освячені у храмі. Мабуть, і справді не слід економити…

При виїзді з Вифлеєма стоїть залізобетонний восьмиметровий мур, яким оточене місто. Адже воно розташоване на Західному березі річки Йордан, території, яку оскаржують Ізраїль і Палестинська автономія. Між іншим, на шляху з Палестини в ізраїль контроль суворіший, ніж навпаки. Цей мур має захистити обидві країни від контрабанди нелегальної міграції і головне –  від терактів….

І, нарешті, наприкінці 1940-х років 90% мешканців Вифлеєма були арабами-христинами. Нині внаслідок масової еміграції в Західну Європу та Америку їх залишилось тільки 15-20%. Хто ж через десяток років заспіває тут: “Во Вифлеємі нині новина. Пречиста Діва зродила Сина…”?

Підготував Степан Беца