Дідух в хату, біда – з хати
Різдвяний Дідух – символ свята Різдва Христового. І не тільки.
У дохристиянську добу Дідух у наших предків-хліборобів символізував урожай і достаток, зв’язок із пращурами, був символом трьох світів.
“Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, а релігія була одухотворенням усього довкілля” (Іван Огієнко).
Готували його ще з літа.
Брали жмут жита, пшениці чи вівса, складали, вирівнювали, міцно зв’язували шпагатом, аби він не розв’язався. Звісно, зберігали все це у коморі. Далі вже діяла особиста фантазія творця Дідуха.
Скільки б Дідухів не було, але всі вони різні.
Дідуха завжди ставили на покутті, а біля нього клали на тарілці кутю.
До речі, зерно (хліб) маємо в у всіх обрядах та звичаях українців.
“Хліб з глибокої давнини також і ознака пошани, тому поважних людей стрічали хлібом. Хто їсть початок хліба, цебто край, яким він горнеться до другого, т. зв. “цілушку” того будуть цілувати дівчата чи хлопці”.
Хліб – це українська душа. Весною зерно висівали у землю, влітку доглядали, восени – збирали. Хліб в українців завжди вважається сакральним.
Це дух дідів і прадідів. Дідух уособлював Коляду, Колядника. Вносив Дідуха до хати голова сім’ї або старший брат, але обов’язково чоловік.
А ще жито (жито від жити) як правдивий середник до життя. Воно – символ плодючості, і тому часте в обряді, особливо весільному.
Сніп жита вносили в хату під Різдво. Сніп жита ставили в головах молодих при першій постелі…
В основі Дідуха були 12 пучків та 7 сушених стеблин колосся. Колоски обов’язково були із першого або останнього зажинкового снопа жита, пшениці чи вівса.
Додавали головки часника з ніжкою. Червоний цвіт маку – символ дівочої чистоти, йде і на віночки.
“Нема цвіту кращого від маківочки, Нема роду милішого від матіночки” (пісня).
Напередодні зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучків, кожен з яких окремо обплітали соломинками. Потім дольки-пучки складали докупи і обкручували кольоровими стрічками. Так формувався пишний сніп.
Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоби Дідух міг стояти у вертикальному положенні.
Пучки колосся зверху обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами. До Дідуха можна додати просо, засушені ягоди, як-от калину. Кількість колосків у пучках може бути кратною 4 – кількість пори року, 7 – кількість днів у тижні, чи 12 – кількість місяців у році або апостолів (учнів Ісуса Христа).
Апостол Павло: ”Земля родить добре хліб для тих, хто його вирощує – цебто для хліборобів, для селян, що працюють на землі”
Кожному виду злаків, буває, надавали символізму стосовно пори року. Символізм був присутній ярусам – нижній – (розгалуження ніг) – світ померлих, середній – -світ життя, нижній – світ богів. Наприкінці Дідуха спалювали, а попіл висипали на дорогу.
Відома також традиція, коли Дідух виносять з хати на Стрітення. Вимолочене з нього зерно кидають на засіяну озиминою ниву. У такий спосіб сподівалися, що зерно добре зійде і вродить багатий врожай.
Підготував Степан Беца
