Талант від Бога, а голос від батька: трагічна доля української співачки

Так можна визначити сутність актриси-співачки Оксани Петрусенко (Бородавкіна) (18 лютого 1900 – 15 липня 1940).

Українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано) родом із Балаклави неподалік Севастополя. Батько Андрій – Бородавка родом із Малої Балаклії (Харківщина). У Севастополі він служив матросом на Чорноморському флоті. Тут і змінили його прізвище на Бородавкіна.  Мати – Марія Кулєшова із Орловської губернії (Росія).

Оксана Петрусенко належала до когорти талантів, які, не маючи належної освіти, піднялися до вершин творчості та всенародного визнання. Коли в 1940 році вона раптово померла, провести її в останній путь вийшло сто тисяч шанувальників її таланту – по суті десята частина тодішнього населення Києва.

Дитинство і юність

із  14 років Ксенія (Оксана) щоденно працювала в Севастопольському порту, співала в церковному хорі та на аматорських концертах.  Із 1916-го  виступала на сцені пересувних театральних труп, згодом  Херсонського музично-драматичного театру Івана Сагаповського, Володимира Красенка, Павла Саксаганського, переважно у побутовому репертуарі.

 У 18 років втекла з музично-драматичною трупою Степана Глазуника. Не маючи належної музичної освіти, зуміла піднятися до вершин творчості та всенародного визнання. Талант отримала від Бога, а від батька – чудовий голос баритон.

На жаль, 1901-го батько помер від туберкульозу. Мати вдруге вийшла заміж, але невдало.

Через два місяці в солдатській шинелі у великих чоботах вона прийшла у Херсонський театр (директор Іван Сагаповський). Його дружина Катерина Лучицька навчала дівчину основам поведінки на театральній сцені.  Одночасно опікувався нею актор  Петро Бойченко, який, власне, і порадив їй взяти сценічне ім’я  Оксана Петрусенко. 1921-го Херсонський  театр припинив своє існування.

Перші ази театрального мистецтва

Упродовж 1923-1924 років навчалася у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Двічі на тиждень брала уроки у вчительки вокалу Олени Муравйової, одним з учнів якої був Іван Козловський. Однак навчання не закінчила. Закохалася. Вийшла заміж за співака-баритона Мефодія  Семенюту  Барила. Народила сина Володимира. В Харківський оперний театр влаштувалися не вдалося – Оксана надто різко відреагувала на безцеремонне ставлення до неї головного диригента театру Лева Штейнберга на прослуховуванні. Сім років виступала в росії 

 Повернення у Київ

1934-го солістка Київського Державного Академічного Театру опери й балету імені Тараса Шевченка. Постійно отримувала головні ролі у спектаклях. Серед найкращих сценічних образів –  Наталка (Наталка-Полтавка Миколи Лисенка, Одарка (Запорожець за Дунаєм Семена Гулака-Артемовського), Ярославна (князь Ігор Олександра Бородіна), Наташа (Олександра Даргомижського). У своєму репертуарі співачка мала й українські народні пісні. Недоброзичливці спровокували заздрощі.  “Возненавиділа група нечестивих мені за моє сценічне і вокальне обдарування – моя робота, мої успіхи спати їм не дають. Та якщо прогавити моє сходження і на виробництві, і в громадській роботі, важко назад відтягнути – занадто багато надбано… Я в очах суспільності. А копають яму мені сильно. Мене важко шльопнуть….”, – писала вона пізніше в щоденникую

Наклеп

Як актриса, вона постійно співпрацювала з Максимом Рильським. Він перекладав на українську для неї оперні партії та вдосконалював її українську мову. З іншого боку, її опікували партійні автори – Павло Любченко та  Андрій Хвиля.

1937-го заарештували  директора театру Яна Яновського, який під катуванням заявив, що Оксана Петрусенко збиралася виїхати в Італію. Актриса ледве не наклала на себе руки. 

 У місті Лева

У вересні 1939-го Оксана Петрусенко у Львові – “несе радянське мистецтво в маси”.  Тут знайомиться із Соломією Крушельницькою.  У Львові вона також запізналася з редактором газети “Комуніст” Андрієм Чеканюком.  Спалахнуло  взаємне  кохання. Результат – вагітність стала для неї фатальною.

8 липня 1940-го в неї народився син Олександр. Тоді ж, за даними лікарів, у неї обірвався тромб. Поширювали також  чутки, що померла вона від отруєння. Мовляв, її співом захопився маршал Тимошенко і хотів забрати її в Москву.  Його дружина підмовила медсестру…

 17-го липня 1940-го похоронна процесія з тілом Оксани Петрусенко розтягнулася на кілька кілометрів у Києві. Її проводжала майже десята частина тодішнього населення столиці України.

Поховали її на Байковому цвинтарі.

На ФОТО: Оксана Петрусенко в ролі Наталки Полтавки. Фото: uamodna.com

Підготував Степан Беца