Василь Кучабський: сторінки біографії

Поділитись
Василь-Дмитро  Кучабський народився 4 листопада 1895-го в Пустомитах (Волиці) біля Львова.
 
Друге ім’ям – Дмитро, яке дали йому батьки за давньою галицькою традицією.
 
Сам Василь називався ним лише інколи. Його батько – Василь Дмитрович (1859-1910) був у Волині власником невеликої земельної посілості. Мати – Олена Степанівна Головацька (1864-1933) належала до священичої родини. 
 
1900-го Кучабські  переїхали  до Львова. Тут батько посідає посаду люстратора при повітовій раді.

У гуманітарній гімназії

Після закінчення народної школи (1905) Василь вступає до філії цісарсько-королівської (державної) академічної гімназії (Львів).
 
Це була одна із дев’яти українських державних в Австро-Угорщині. За своєю спрямованістю – гуманітарна. Професорами в ній працювали педагоги Іван Громницький, Філарет Колесса, Станіслав Людкевич, Іван Крип’якевич.
 
Згодом навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Підлітком захопився військовим вишколом і вступив до “Пласту”.
 
На початку Першої світової війни увійшов до Легіону Українськиї Січових Стрільців, згодом йому доручили командування сотнею УСС. У вересні 1916-го його сотня відзначилася у боях за Лисоню.

Василь Кучабський – поліглот

Захоплення у Василя були різні: спочатку природничі науки, пізніше белетристика,  історія. Філософія – так визначила 1918-го екзаменаційна комісія напрям доцільності його освіти. Знаючи досконало українську, польську, німецьку. англійську, грецьку та латинську мови. Почав вивчати ще й французьку.
                                        

Нагальна проблема України

З наближенням війни постало питання: а що буде, коли галицькі українці, яким досі жилося під владою Австрії більш-менш вільно, потраплять у російську “тюрму народів” ?  
 
Відповідь однозначна: український народ повинен мати власні збройні сили, щоб не лише захистити Галичину від російського поневолення, але й визволити Наддніпрянщину з-під російського ярма для побудови своєї держави.

Перший військовий вишкіл

На 1911 рік припадає виникнення при філії Української академічної гімназії (Львів) “першого таємного військового гуртка “Пласт” з метою військового вишколу. Його основними та діяльними членами були відомі пізніше старшини УСС І. Чмола, В. Кучабський, О. Кучерішка, П. Франко, О. Степанівна, О. Яримович та Р. Сушко.
 
Будучи близьким товаришем Петра Франка, Василь Кучабський мав можливість відвідувати гостинний дім доктора Івана Франка і щастя спілкуватися з ним.

Перші військові підручники

З весни 1913-го Василь Кучабський – провідний учасник товариства “Січові Стрільці”, в якому зароджувались основи майбутніх військових формувань – Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії.
 
В українській термінологічній комісії “Січових Стрільців” з військової справи працювали О. Квас, Б. Гнатєвич та В. Кучабський. Комісія видала десять військових підручників українською мовою, в т. ч.  підручники Вука (псевдонім В. Кучабського), “Кріс піхотного війська” (дві частини), “Сигналізація”, “Теорія стріляння”, “Зберігання зброї”, “Шифри”.

Серед перших українських старшин УСС

З початку війни 1914-го не було сумніву, що український народ повинен виступити у ній в союзі з центральними державами для боротьби з царською Росією.
 
Об’єднані українські політичні партії Галичини підняли питання про сформування Українського легіону. Було створено Головну українську Раду.
 
Василь Кучабський  організував у Львові сотню добровольців, яка влилася до  легіону  УСС.  Він був серед сорока  восьми перших, офіційно поіменованих старшин УСС. Відзначився особисто  хоробрістю у боях за Маківку, Лисоню, Болехів та Семиківці.

Військо всієї України

19 січня 1918-го Василь Кучабський, Андрій Мельник, Роман Сушко, Федір Черник прибувають до Києва.
 
За їх участю створено під орудою Євгена Коновальця “Курінь Січових Стрільців’, згодом він стає полком, потім дивізією, а далі корпусом Січових Стрільіців. Вони стали військом не галицьким і не наддніпрянським, а військом усієї України.

Ратні успіхи українського стрілецтва

Василь Кучабський обирається членом Стрілецької ради Січових Стрільців. Командує сотнею та полком. Проявив себе здібним, сміливим і рішучим командантом і дипломатом. 1919-го на чолі сотні  взяв штурмом  гору Щекавицю, звільнив у Києві Подол від військ Муравйова.
 
Січове стрілецтво завжди стояло на платформі Української державності. У борні за державну самостійність Галичини створено революційну формацію – Українську Військову Організацію (УВО). Очолив її Євген Коновалець.
 
До групи старшин УВО увійшли Андрій Мельник, Роман Сушко, Михайло Матчак, Ярослав Чиж,  Євген Зиблікевич та Василь Кучабський.
 
За активну участь у роботі УВО Василь Кучабський зазнавав  переслідувань з боку  поліції. За ним встановлено стеження та постійний нагляд. Деякий час його тримали у львівській в’язниці на вул. Баторія (князя Романа). Все це утруднювало його життя та навчання у Львівському (таємному) університеті.                                                                        

В еміграції

Після березня 1923-го Василь Кучабський  залишив Україну.
 
В еміграції  закінчив навчання у Берлінському університеті. Згодом тут захистив докторську дисертацію і отримав  ступінь  доктора філософії.
 
Працює кореспондентом  німецькомовних  газет та журналів. Веде перекладацьку роботу. Помер Василь Кучабський 28. 06. 1971, м. Бланкенбурґ, НДР.
 
Погляди Василя Кучабського, викладені в працях, – вартісне доповнення української революційної думки.
 
Підготував Степан Беца