Романтичне кохання Миколи і Наталки Литваківських
Так було у сім ‘ї у Миколи і Наталки (Тимчук) Литваківських.
Наталка народилася у м. Кам’янець-Подільський 1900-го у сім’ї Ігнатія Тимчука і Теодосії з роду Драгомирецьких.
Її чоловік – Микола Литваківський на два роки старший військовий телеграфіст.
Письменниця Ганна Черінь писала про Наталку: ”Здібна і вродлива дівчина добре вчилася у школі, так що у 18 років закінчила вчительські курси і навчала дітей української мови в перші роки Української державності. Якраз в той час проїздив її містом Микола. Він з першого погляду закохався в Наталію і запропонував їй руку і серце. Наталія погодилася, і молода пара повінчалася”.
Наступного дня подружжя відступило з українським військом до Польщі. Тут українських вояків інтернували. 1921-го у сім’ї народився єдиний син Анатолій.
У таборі інтернованих
Перебували вони у Каліші. Наталка вступила до жіночої організації і задумала створити театр. Її врода і сценічні здібності від народження з роду відкрили дорогу на головні ролі в театрі. Вона вміло декламувала, мала природну пам’ять та літературний смак. Наталка шукала можливості знайти якісь заробітки. З часом сім’я перебралася на приватне помешкання. Тут був чудовий сад. Син бавився в садочку, а мама приглядалася до квітів та вчилася їх малювати. І… навчилася. З-під її пензля виходили живі і свіжі квіти бузок і маки. Вони сподобалися дівчатам та жінкам. Микола залюбки виносив їх на ринок і продавав. Згодом Наталка захопилася вишиванням та гаптуванням, заснувала майстерню, в якій навчала дівчат та молодих жінок науки тонкого мережива на скатертинах. Завжди була свіжа копійка.
Війна спричинила зміни у житті подружжя
Син подався до Австрії студіювати медицину, а батьки згодом опинилися в Аугсбурзі. Микола володів чудовим голосом і став дияконом у таборі, а з часом висвятився на священика. Відтоді Наталія – паніматка Литваківська.
Син змужнів, здобув фах лікаря, одружився з Галею Полтавченко, і обдарував батьків внуками. Литваківський Анатолій (15. 10. 1921, м. Каліш, нині Польща – 13. 07. 1980, м. Кравн-Пойнт, шт. Індіана, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – лікар. Закінчив українську гімназію гімназію у Перемишлі, польську гімназію у Каліші.
Від 1940 вивчав медицину у Відні і м. Ґрац (Австрія). 1943 заарештований ґестапо та ув’язнений у концтаборі Дахау (Німеччина). Звільнено наприкінці 2-ї світової війни.
Медичні студії завершив 1948 у Мюнхені, де працював лікарем у таборі. 1949 емігрував до США. Відбув шпитальну практику у Бронксі (штат Нью-Йорк) та склав
державні іспити в штаті Іллінойс. Працював лікарем у Мавнт-Оберні (шт. Айова), згодом у Кінкейді (штат Канзас). 1961–68 практикував у м. Ґері (шт. Індіана). 1968–70 пройшов спеціалізацію, створив та очолював відділ фіз. медицини і реабілітації
державні іспити в штаті Іллінойс. Працював лікарем у Мавнт-Оберні (шт. Айова), згодом у Кінкейді (штат Канзас). 1961–68 практикував у м. Ґері (шт. Індіана). 1968–70 пройшов спеціалізацію, створив та очолював відділ фіз. медицини і реабілітації
Від 1978 – на пенсії. Діяч УАПЦ. Очолював відділ Укр. лікар. товариства Пн. Америки в Чикаґо.
Переїзд у США
Священик Микола разом із громадою звели кілька церков у Нью-Йорку, Джанставні, Пенсильванії, Саутфільді, Мичиган. Священича сім’я мешкала у невеличкій старенькій квартирці. Паніматка вміло лагодила стосунки з чорними сусідами, чим здобула у них повагу. Працювала на парафіях головою сестринства, навчала дітей у школі, готувала театральні вистави. Сама елегантна і начитана, вона любила інтелектуальне товариство і дружні гостини.
Дуже любила свого чоловіка Миколу, сина і невістку та внуків Наталочку та Марка. На жаль, втрата єдиного сина і чоловіка підкосили її сили. Через кілька літ вона знайшла вічний спокій (18 березня 1988-го, Crown Poiht, Iндіана, США). Нагороджена Хрестом відродження (21 березня 1978-го).
Підготував Степан Беца
