22 листопада 2024 року минуло 316 років з того дня, як московські ієрархи оголосили українському гетьманові Мазепі довічне прокляття і… відлучили від Церкви. Про це у своєму пості у Фейсбук пише відомий львівський історик та дослідник Микола Бандрівський.
Чи має цей факт нас якось по-особливому сьогодні хвилювати ? – запитує дослідник. Адже пройшло вже більш як три століття і нас – сучасних і освічених такі речі із середньовічним душком як прокляття та анафема, мали б мало цікавити.
Все це так але у тому всьому є одне “але”:
по-перше, московські владики тоді відлучили від Церкви не будь-кого, а одного із найвидатніших українських гетьманів – Івана Мазепу, якого цар Петро І вважав особистим і заклятим ворогом;
по-друге, зараз у час чергової затяжної і кривавої війни з московщиною, цей сумнозвісний акт “відлучення” від Церкви славного українського керманича, свідчить про особливий цинізм тих, хто це зініціював і зробив, оскільки:
– анафема на гетьмана Мазепу була накладена всупереч усім існуючим релігійним канонам, бо була накладена на вимогу не церковної влади, а за наказом світських властей. І цю анафему на гетьмана Мазепу – за більш як триста років – не визнала жодна (!) з Церков світу;
– і головне: про саму анафему нашому гетьманові не було прийнято рішення на церковному соборі, як того вимагають діючі канони щодо єретиків ще від Халкідонського собору 451 року.
Чому Українська Православна
Церква московського патріархату не зняла цю анафему з нашого гетьмана?………….
Ви гадаєте, що цар Петро І задовільнився накладенням тієї анафеми і заспокоївся..? Та де там..!
У 1709 році за його (царевим) наказом виготовили для гетьмана Мазепи спеціальний “орден Юди” зі срібла, який важив близько п’яти кілограм і на якому було зображено повішаного Юду Іскаріота а біля його ніг – тридцять срібняків і розлогий напис: “Треклят сын погибельный Иуда еже ли за сребролюбие давится” (слова з цього наказу: “…. «Сделать тот час манету сребряную весом в десять фунтов, а на ней вырезать Иуду на асине повесившагося и внизу тридесять сребреников лежащих, и при них мешок…”).
І все це наш славний гетьман отримав за те, що намагався вивільнити Україну з-під московського ярма за допомогою шведських військ короля Карла ХІІ.
… Ні, ті московити не міняються з часом: все такі ж підступні, цинічні і щосекундно готові вбивати усіх, хто противиться їхньому звироднілому світосприйняттю…
“…22 листопада 1708 року «русская православная церковъ» за наказом московитського царя Петра І проголосила анафему Гетьману України Івану Мазепі…
Обряд було проведено в кремлівському Успенському соборі москви в присутності царевича Олексія. Пролунав маніфест Петра І про зраду Мазепи, молебень, після якого екзарх патріаршого престолу Стефан Яворський тричі виголосив: «Изменник Мазепа за крестопреступление и за измену великому государю буди анафема!».
За кілька днів до цього, 19 листопада, анафема була проголошена у Троїцькій церкві міста Глухова, куди приїхав Петро І зі своїм штабом.
У той день священики й ченці були одягнені в чорні ряси, тримали в руках довгі свічки з воску, обмазані сажею. Співаючи псалми, вони оточили опудало та стали викрикувати: «Хай буде Мазепа проклятий!». Архієрей вдарив опудало палицею в груди і крикнув: «На Івана Мазепу – анафема!». З цього часу Івана Степановича називали тільки Іудою.
Потім на центральній площі, куди зібрали все духовенство, старшин і козаків, відбулася заочна страта «зрадника». На ешафот встановили ляльку, що зображувала Мазепу в повний зріст, з усіма регаліями Гетьмана, зі стрічкою ордена Святого апостола Андрія Первозванного через плече. Андріївські кавалери Меншиков і Головкін вийшли на ешафот, розірвали виданий Мазепі патент на орден Андрія Первозванного та зняли з манекена андріївську стрічку. Далі ляльку кинули катові, який за мотузку тягнув манекен до шибениці і повісив.
Іван Мазепа (1639 – 1709) — одна з найвизначніших постатей в історії козацької України. Військовий та політичний діяч, гетьман Війська Запорізького, голова козацької держави на Лівобережжі — він зробив величезний внесок у тогочасне життя українців. Саме Мазепа намагався відновити авторитет гетьманства в Україні, а також проводив курс на відновлення козацької держави.