Перестороги Миколи Міхновського
Тіло Миколи Міхновського (1873-1924)знайшли повішеним 3 травня 1924-го.
Його ще називали Апостолом українського націоналізму
Львівський історик Ярослав Лялька писав, що низка дослідників схиляється до версії про причетність до тієї смерті чекістів. Вони напередодні викликали Міхновського.
Однак після кількагодинного допиту несподівано відпустили. Та, водночас вчений наводив дані свого колеги за фахом Романа Коваля: “Свідчення сина Володимира Шемета, у якого проживав останні дні Микола Міхновський, Ждана Шемета, спростовують версію українських істориків. Ждан Шемет засвідчив, що його батько знайшов у кишені покійного записку: “Волію вмерти власною смертю!..”.
Попередження самогубством
“Це був не розпачливий вчинок слабкої людини. Це був мужній вчинок героя, що програв. Це було харакірі українського самурая”, – констатував Роман Коваль.
Та оскільки його постать вважається знаковою в історії України, вочевидь, показовою слід визнати не лише його смерть. Досить промовистим меседжем-посланням Міхновського “І живим, і ненародженим землякам” стало також закінчення його передсмертної записки: ”…І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання тим, хто мене пам’ятає. Ваш Микола”.
Вважають, що Микола Міхновський передавав вітання тим, чиє крутійство у Центральній Раді спричинило поразку українців під…Крутами.
Головна умова
Відомо, що до більшовицького перевороту в жовтні 1917-го лідери Центральної Ради заперечували як необхідність унезалежнення України від Росії, так і створення власної армії.
Натомість квінтесенцією праці і життя Миколи Міхновського – істина, підтверджена вчора і сьогодні – не обмежений суверенітет, а тільки “державна самостійність – головна умова існування нації”.
Няньки вітчизни чужої
Засновники Революційної української партії (РУП) не довго вважали її програмою маніфест “Самостійна Україна” Миколи Міхновського.
Оскільки українська мова тривалий час була заборонена, більшість тодішніх українських інтелігентів виростали під впливом чужої культури.
Один із них згадував: ” Події не застали нас свідомими своєї мети, членами української нації, а громадянами імперії українського походження. І тільки у процесі відомих подій ми помалу приходили до пізнання своїх власних цілей… Чолові діячі наші боялися думати про самостійність… І все мріяли про спільний дах… Ми поборювали царат, а не Росію”.
Євген Маланюк: “Наставлена на лінію найменшого опору, українська еліта уявляла собі все надто ідилічно і не додумувалася сенсу правдивої ситуації, де жорстока національна звитяга, зручно маскована ворогом різними соціальними чи “революційними” псевдонімами, набирала розмаху та напруження і от-от мала вибухнути у своїй неприховано лютій голизні”.
Що означає гасло: “Україна – для українців”
1905-го опоненти Миколи Міхновського в РУП видали декларацію, у якій проголосили себе “пролетарським елементом”, який готовий стати до боротьби за визволення пролетаріату від буржуазної… самостійності України.
Миколу Міхновського вони цькували за гасло: “Україна – тільки для українців”. Згодом один із лідерів ОУН Ярослав Стецько тлумачив це гасло: ”Україна – для українців” означає, щоб вже раз і назавжди покінчити з пануванням неукраїнської меньшости над українською більшістю і єдино у цьому є глузд гасла…”.
Центральна зрада
Голова Центральної Ради Михайло Грушевський запевняв у брошурі “Звідки пішло українство і до чого воно йде” :
“Українці не мають заміру одривати Україну від Росії. Коли б вони мали такий замір, вони виступили б щиро й одверто – бо тепер вони нічим не ризикували”.
І далі: “Дві течії ми вважали небезпечними, – згадував згодом Грушевський, – крайній український націоналізм (“Україна – для українців”) і споріднене з ним самостійництво (“Самостійна Україна”).
До речі, тодішній голова українського уряду Володимир Винниченко писав: ”Всякий сепаратизм, всяке відокремлення здавалось безглуздим. Для чого? Де ми знайдемо більше того, що ми матимемо в Росії?”
Відтак лідери Центральної Ради відмовилися проголосити свою Вітчизну незалежною, коли цього зажадали за пропозицією Миколи Міхновського понад 700 делегатів українського військового з’їзду, які представляли мільйони воїнів – українців російської армії.
Один із істориків писав: ”Михайло Грушевський і Володимир Винниченко зробили все, щоб дискредитувати ініціатора з’їзду і найбільш імовірного його голову – Миколу Міхновського. В хід було пущено все, аж до фізичного відсторонення Михайлом Грушевським – Миколи Міхновського з трибуни в момент відкриття з’їзду”.
Микола Міхновський про митрополита Андрея (Шептицького)
До речі, Володимир Винниченко пропонував митрополитові Андрею (Шептицькому) очолити Українську Церкву, закидав на тому з’їзді Миколі Міхновському, що той прагне “завести весь український православний народ у ярмо польських католиків”.
Підставою для такого припущення слугувала пропозиція Миколи Міхновського вимагати від петербурзького Тимчасового уряду звільнення митрополита із заслання в Росії.
Утрачена нагода
Відомий історик Валентин Мороз (село Холонів, нині – Горохів (Волинь), 15 квітня 1936-16 квітня 2019, Львів) писав, що лідери Центральної Ради пообіцяли однодумцям Миколи Міхновського проголосити самостійність України, коли українські вояки захоплять владу в Києві й передадуть її Раді.
Однак, коли в липні 1917-го українські повстанці, за ініціативою все того ж Міхновського, роззброїли російський гарнізон та міліцію Києва й захопили в столиці України телеграф, Державний банк, Печерську фортецю, арсенал та артилерійські склади, керівництво Центральної Ради віддало наказ підполковникові Юрію Капкану “придушити путч”.
Той відправив повстанців відпочивати у казарми, обдуривши, що змінює їх на всіх постах їхніми однодумцями. Згодом повернув росіянам зброю, і “старші брати” оточили cонних українців. Повстанці погодилися вирушити на фронт. Тільки-но ешелон вирушив із вокзалу, російські солдати відкрили по ньому… кулеметний вогонь. Загинуло тоді 16 співвітчизників лідерів Центральної Ради.
Миколу Міхновського відправили на Румунський фронт. Корпус Павла Скоропадського, українізований за ініціативою та клопотанням Миколи Міхновського, всупереч закликам лідерів Центральної Ради обійтися без власного війська, урятував їх після жовтневого перевороту 1917-го від розправи, якою їм погрожували більшовики. Але втрата часу дорого обійшлася Українській державності.
Заповіді юриста Миколи Міхновського
“Доки хоч на одній клапті української території пануватиме чужинець, всі покоління українців йтимуть на війну;
Доки хоч на одній клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну;
Як українські промови не допущені до виступу (на відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві – авт.), то передаю тільки обкладинку;
Московська демократія драпірується в лицемірну тогу “єднання і братерства народів”;
Перед ясним ідеалом самостійності України най згинуть усі свари;
Хто йде на боротьбу із сумом у душі, хіба зможе перемогти;
Не хочу грати ролю вишибайла при гетьманові;
Краще самому вмерти, ніж під вічним обухом жити”.
Підготував Степан Беца
