У Львові та Стрию прощаються з п’ятьма Захисниками

6 Листопада, 2024 Danylo Вічна пам'ять ГЕРОЯМ

Поділитись

Сьогодні, 6-го листопада, Львівщина прощається із п’ятьма Захисниками, які воювали проти російських окупантів.

Уродженець міста Стрий Роман Дяк лейтенант, командир 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти 33-ї бригади Збройних сил України.

За виявлену мужність і відданість у захисті України був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За поранення» та Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».

Воїн загинув 30 липня 2024 року поблизу населеного пункту Побєда на Донеччині. Йому було 37 років.

Житель міста Стрий Любомир Палій вогнеметник 2 відділення вогнеметного взводу роти військової частини.

Загинув 1 листопада, виконуючи бойове завдання у Курській області.

Захиснику був 51 рік.

Андрій Степушин (07.07.1966-01.11.2024) Львів’янин.

Навчався у львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6. Здобув освіту у технікумі харчової промисловості, далі вступив до Національного університету «Львівська політехніка».

Довгий час обіймав посаду інженера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ЛТД». Також багато років пропрацював начальником цеху у приватному акціонерному товаристві «Львівський жиркомбінат». За словами близьких, був надзвичайно доброю, співчутливою людиною та намагався усім допомогти.

Згодом почав працювати у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП)

Надалі проходив службу у лавах 355-го навчального механізованого полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У Андрія Степушина залишилися дружина, двоє дітей, сестра та двоє племінників.

Дмитро Запорожець (04.06.1969-04.11.2024) Львів’янин.

Протягом 1976-1986 років навчався у ліцеї №45 Львівської міської ради. Згодом продовжив здобувати освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ, де отримав спеціальність молодшого спеціаліста-юриста в 1995 році.

У 1987-1989 роках проходив строкову службу, а згодом присвятив багато років роботі в органах внутрішніх справ. Впродовж останнього періоду працював інкасатором управління інкасації у Акціонерному товаристві «КредоБанк». Був справжнім прикладом професіоналізму та відданості обраній справі. У вільний час активно займався спортом, любив подорожі, вивчав історію та колекціонував монети.

У 2014-2015 роках виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Із початком повномасштабного вторгнення росії знову взяв на себе обов’язок захищати Батьківщину. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності країни у лавах 63-ї окремої механізованої бригади 11-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Дмитра Запорожця залишилися дружина, двоє дітей та онук.

Валентин Гончарук (21.12.1978-03.11.2024) Уродженець села Рогізна Хмельницької області.

Навчався у Рогізнянському ліцеї Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Здобув професійно-технічну освіту в одному з училищ Кам’янця-Подільського. Проходив військову службу в Криму у лавах прикордонників.

Після завершення служби переїхав до Львова, змінив кілька місць праці. Протягом останнього періоду працював у Республіці Польща.

Із початком повномасштабного вторгнення росії став на оборону України до складу 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності країни на Донеччині.

Загинув 3 листопада. Йому було 46 років

У Валентина Гончарука залишилися дружина, донька, двоє братів та сестра.

Вічна пам’ять усім героям !