Кого називали чародійкою на сцені
Йдеться про велику і неповторну актрису Марію Заньковецьку.
Після спектаклю, в якому була задіяна Марія, глядачі забували про себе, своє життя та навіть власне ім’я. Народилася майбутня актриса 22 липня (4 серпня) 1854-го у сім’ї збіднілого дворянина Костянтина Адасовського та його дружини Марії Нефедьєвої у селі Заньки на Чернігівщині.
У 16 років Марія закінчила пансіон пані Осовської та мріяла навчатися в консерваторії, але батько заборонив.
І все-таки вона продовжувала грати в спектаклях Ніжинського любительського театру. Тут познайомилася з молодим офіцером Олексієм Хлистовим. Він – бездоганно вихований, щедрий… Без тями закохався у соромливу, тендітну панночку, і через рік вона стала його дружиною. Далі її чекало місце служби чоловіка – фортеця Бендери (нині- Молдова). Єдиною радістю тут був драматичний гурток, який очолювала актриса Качевська-Власова.
У Бесарабії всі були захоплені талантом Марії. Неодноразово просили Хлистова відпустити дружину на навчання. Однак він вважав, що жінка повинна бути насамперед дружиною і матір’ю. Через деякий час Хлистова перевели служити в Свеаборг. Марія почала їздити в Гельсингфорс, де брала уроки співу у професора Гржимали у місцевому філіалі Петербурзької консерваторії. На жаль, після перенесеного дифтеріта тембр її сильнjго голосу (меццо-сопрано) змінився. Спасінням залишилась драматична сцена.
1881-го царський уряд дозволив ставити п’єси українською мовою. “Батько українського театру” Марк Кропивницький заснував у Єлизаветграді перший український професійний театр. За рекомендацією Миколи Садовського він запросив в театральну трупу Марію Адасовську. Через рік у театрі під орудою Марка Кропивницького почався творчий шлях Марії Заньковецької (псевдо вона взяла від ймення рідного села).
До речі, у Бендерах Марія випадково познайомилася з іншим військовим – Миколою Тобілевичем. Вона грала на роялі, наспівуючи “Коло млина, коло броду два голуби пили воду”. Микола за вікном підхопив оксамитовим баритоном. До захоплення одне одним залишалося небагато часу.
Саме Микола Садовський, трохи підпоївши Хлистова, добився в нього розписки щодо того, що той дозволяє дружині зіграти в театрі — але тільки в українському й українською мовою. Хлистов погодився, бо ні на мить не вірив у можливість такого виступу.
До 1881-го Микола Карпович (псевдо – Садовський) служив у війську, мав славу жіночого серцеїда: високий – 167 см. красивий, з чудовим голосом, пластикою – орел. Романтична постать захопила Марію Заньковецьку… Сім років Хлистов не відпускав її.У цьому шлюбі Марію Заньковецьку спіткало нещастя. Через роковий удар ревнивого чоловіка вона впала і стався викидень, після якого вона вже ніколи не змогла стати матір’ю.
Марія страждала від незгасимого почуття до Миколи. Шлюб із Хлистовим був приречений: 1887 року 28-річна Марія Адасовська-Хлистова подала на церковне розлучення. Провину Марія взяла на себе, зізнавшись у “прелюбодійні”, що позбавляло її можливості вийти заміж за коханого. Щоб це могло відбутися, вона мала протягом семи років каятися в монастирі. Нарешті, священний синод дозволив їй мати свободу від законного шлюбу, але упродовж семи років заборонив вінчатися із Садовським.
На жаль, подружнє життя не склалося. Так, біографи Миколи Садовського впевнені: він не спокушав жінок, а лише покірно піддавався їм. Тут називають чимало гарних на вроду жінок, які захоплювалися Миколою. Останнього разу він бачив її в Катеринославі 1911-го в ролі Наталки Полтавки.
1926-го Садовський прийшов до неї просити прощення, вона не пустила його навіть до квартири. Однак перед смертю Миколи Карповича зі сльозами на очах визнала: ”Я досі люблю Миколу”. Коли похоронна процесія рухалася вулицями Києва, Марія навіть не підійшла до вікна. Втім, попросила покласти на його домовину ладанку – знак посмертного відпущення нею його непрощених гріхів…
Підготував Степан Беца
Читайте також: ким були Шептицькі – родичі митрополита Андрея Шептицького