У чому феномен Туринської плащаниці

Поділитись

Туринська плащаниця – це частина лляного домотканого полотна прямокутної форми, в яку було загорнуто тіло Ісуса Христа.

Її параметри – довжина  4, 36 метра та ширина 1, 3 метра. Зберігається вона акуратно складеною у срібній скриньці, що її поміщено за сталевими прутами високо над мармуровим вівтарем кафедрального собору Сан-Джованні Батиста (Св. Йоанна Хрестителя) міста Турина (Італія).

Останнім часом таємницю плащаниці намагалися розгадати за допомогою найсучаснішої техніки. За роботу взялися понад тридцять вчених зі США та Італії. Зокрема, американці привезли  зі собою понад 300 тонн найновіших наукових приладів. Вивчали плащаницю за розробленою програмою без перерви. Змінювалися лише бригади вчених.

Метою досліджень було з’ясувати:  вік плащаниці, її належність якомусь конкретному географічному регіону, чи є цей кусень полотна оригіналом і чи правдиве відображення на ньому фігури Ісуса Христа.

Залишивши поза увагою питання про історичне походження плащаниці, вчені звернули увага на значну схожість відбитку тіла з плащаниці з великою кількістю ікон, що зображають обличчя Ісуса Христа: бородатий чоловік з довгим волоссям, подовженим красивим обличчям, прямим носом, глибокими очними впадинами, широким і невисоким чолом.

Але, разом з тим,  була одна деталь, яка, на думку  вчених, виключає художнє походження плащаниці – кровоточиві рани чоловіка, який відображений тут знаходились не на долоні (як майже в усіх випадках зображено на іконах, картинах, скульптурах), а на зап’ястях.

Отже, якщо б  плащаницю майстерно підробив художник, то було би логічно дотримуватися іконописної традиції, зобразивши рани на долонях.

Згодом учені зробили чимало кольорових мікрофотографій. Світлини, що їх отримали, підтвердили версію, що темні плями, що просочилися через тканину навиліт, мають червону барву  і навіть візуально нагадують кров. 

Поки американські та італійські вчені працювали над спектральним аналізом крові, шведські криміналісти за допомогою клейкої стрічки зібрали пилок рослини з полотна реліквії і дослідили його під мікроскопом. До речі, у кожного виду рослин пилок має особливості, за якими його можна розпізнавати (наука палінологія). Внаслідок аналізу виявлено пилок рослин, що ростуть у Франції та Італії. Одночасно було сім екземплярів солелюбних рослин. Вони зустрічаються в регіоні Мертвого моря (місце розп’яття Ісуса Христа).

1968-го в Єрусалимі під час розкопок знайдено гробницю із залишками скелету розп’ятої людини. На внутрішньому боці променевої кістки вчені виявили пошкодження. Археологи  висловили здогадку, а медичні експерти підтвердили її, що це слід від цвяха, вбитого в руку.

Варто додати, що задовго до туринського  дослідження французький біолог Ів Деляж зробив доповідь про феномен Туринської плащаниці на засіданні Французької Академії наук (ФАН), де науково обґрунтував припущення, що передсмертний піт, до складу якого входить мочевина, в поєднанні з маслами (жирами) може відобразити достеменно на тканині людську фігуру. Далі вчений  висунув версію, що на Туринській плащаниці відбито фігуру Ісуса Христа. Щоправда, ФАН тоді категорично відхилила таку версію, що не має наукових доказів.

Спроба пояснити феномен Туринської плащаниці 1978- го успіхом не увінчалася. Вченим для встановлення віку реліквії потрібно  клаптик її матерії, на що Церква Христова тривалий час згоди не давала.

Лише через десять років у діаметрально протилежних поглядах науковців та представників духовенства досягнуто консенсусу, і перші отримали дозвіл відрізати для досліджень три клаптики полотна від Туринської плащаниці. Її вік встановлено – XIII-XIVст. н. е.

Виникла нова загадка: якщо в епоху середньовіччя нікого не розпинали, а за всю історію людства після смерті Ісуса Христа, окрім Нього, ніхто не воскрес ???

У Львові маємо єдину в Україні і одну з небагатьох точну копію Туринської плащаниці, освячену на оригіналі.

Вона подарована нам Ватиканом 2005-го. Блаженний Любомир кардинал Гузар наполіг, аби свята реліквія відвідала всі обласні центри України.

Перша згадка про неї датується 1204-го, коли її вивезли із Константинополя  до Європи як воєнний трофей.

У свій час вона виставлялася у Франції. У Турин її привіз герцог Савойський. Нині святиня зберігається у срібному саркофазі під трьома замками. Вона належить винятково Святійшому Отцеві – Папі Римському.                                                                                                                                             

Підготував Степан Беца

Читайте також: у цьому храмі хрестили кардинала Любомира Гузара