Владика Софрон Мудрий: “Життя отця Ковча сповнене любови до найкращого твору Божого – людини”
Концтабір Майданека, розміщений заледве півтора кілометра від центру Любліна, відрізняється від Дахау, Бухенвальду чи Освенціма.
Тут пролилася кров священика Омеляна Ковча і освятила цю землю. Серед неозорих просторів в’язниці народів лежить десь стрийко Іванки Крип’якевич-Димид – священик Микола Цегельський, отець-ігумен Климентій Шептицький… Імена всіх знає тільки Господь Бог.
Священик Омелян Ковч – мав ”божисту вдачу високосно жити”
Греко-католицький священик, місіонер, громадський діяч, праведник України (9 квітня 1999), ісповідник, капелан УПА, блаженний свщмч ( 27 червня 1991-го) покровитель душ пастирства (24 квітня 2009-го) (Космач, 29 серпня 1884-го – 15 березня 1944-го Майданек).
Отець Омелян – один із тисяч нещасних, що пройшли під масивною аркою, на якій висіло гасло: “Праця зробить вас свобідними”.

Це був вхід до табору, вихід з якого – через трубу крематорію. Парадокс полягав в тому, що увійшовши за колючі дроти, священик Омелян Ковч далі був свобідним і ні процедура бриття волосся, ні оголення, ні принизливі лайки, обшуки, побої, карцер – ніщо не забрало його свободи.

Тут він став парохом Майданека, лікарем для хворих, потіхою для засмучених, хлібом для голодних, останнім подихом, молитвою для помираючих.
Ця внутрішня свобода не набувається і не виховується. Вона дається згори “А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Cина свого, який взиває: Авва-Отче ! Тому ти вже не раб, а син; і коли син, наслідник Божої ласки (Гал.4:6). Якраз свобода Божої дитини зумовлювала увесь стиль життя цього незвичайного священика.
Вона, свобода, дозволила йому обхитрити очманілих німців і відкрити двері палаючої синагоги. Вона посіяла в ньому ідею вибудувати за ніч церкву в Сиворогах, і він зробив це. Ця свобода, яка струмувала від отця, заряджала інших і нагадувала їм, що вони також здатні на людяність…
Священик Омелян Ковч боровся з тіснотою людських сердець
Свобода і любов – дві взаємопроникні сили, якими наповнювалося кожне діло священика.
Нашим очам відкрилася лише зовнішня, видима оболонка, яку ретельно відчистили, підписали і подали для огляду.
Мешканці Любліна, будинки яких межують із зоною табору, оповідали, що кілька років після ліквідації концтабору, вони не могли позбутися настирливого запаху спалених людських тіл. Скільки їх згинуло в тій пекельній машині, якщо дим безупинно піднімався в небо упродовж років ?
Скільки метрів тканини виготовили з більше як 700 кг волосся, стриженого з голів в’язнів ? Цю жахливу математику можна продовжити…Та повернемось до мовчазних сірих бараків і в тиші відчути, що діялося в душі абсольвента Римської колегії, капелана УГА, батька шести дітей – людини, позначеної номером 2399 – священика Омеляна Ковча, коли він писав: ”Поза небесами це єдине місце, де я хотів би бути”.
Що збереглося у концтаборі Майданека
Зберігся барак, де молився, сповідав і відправляв Літургії священик Омелян Ковч, зберігся так званий “шпиталь”, в якому він провів останні хвилини життя. Збереглася металева бляшка з номером. Сюди до Майданека 22 вересня 2006-го з ініціативи отця-митрата Стефана Батруха прибули єпископи всіх єпархій, більше сотні священиків, численне монашество і миряни.
Була також делегація з рідних священикові Перемишлян. Молитовна зустріч розпочалася в церкві Св. Архистратига Михаїла і переросла у прощу вулицями Любліна до табірної зони. Люди співали Ісусову молитву, але поступово спів притих і переріс у тихий шепіт: “ О, Господи Іcусе Христе…”.
Будьмо душпастирями без кордонів. Будьмо усім для всіх
Божественна Літургія українською та польською мовами розпочалася на фоні іконостасу з церкви Св. Андрія Боболі. Очолив її владика Іван Мартиняк. Коли співали “Блаженства” спало на думку, що священик Омелян Ковч – вмістилище усіх блаженств. Він – миротворець, він – переслідуваний, він “алчущий і жаждущий правди”, людина, яка жила як спадкоємець Царства Божого.
Приклад священика вчить нас, як давати свідчення віри, толерантності і любови в час беззаконня і людиноненависти, в давні часи чи тепер. Після Літургії і численних виставок відбулася Хресна Дорога. До учасників прощі звернулася донька священика Омеляна Ковча – пані Анна-Марія Ковч.
Сучасна ікона новомучеників
Іванка Крип’якевич-Димид стала авторкою ікони Новомучеників. На ній серед, інших персоналій, бачимо Свщмуч. Еміліана Ковча – Півфелону у вигляді концтабірної роби із номером, який носив у Майданеку.
Рука піднята в жесті благословення для всіх: для катів і перемишлянських парохіян, для нехрещених, для жидів і українців, табірних начальників і сиріт.
P.S.: Син Іванки Крип’якевич-Димид – Артем загинув у війні з російськими окупантами 18 червня 2022 року…. Він повернувся з Ріо-де-Жанейро, де стрибав зі статуї Ісуса Христа якраз 24 лютого. Дізнавшись про війну, він відразу купив бронежилет і шолом, одягнувся в це і сів у літак…
Підготував Степан Беца
Читайте також: що ми знаємо про єпископа Ізидора Борецького