Андрей Шептицький за прикладом Ісуса Христа став бідним, будучи багатим

Сьогодні, 29 липня 2024 року, в Архікатедральному соборі св. Юра у Львові вшановують праведного Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького в річницю його уродин. Нині минає 159-років від дня його народження.

Глава УГКЦ Андрей [Шептицький] народився 29 липня 1865-го у c. Прилбичі на Яворівщині у сім’ї графа Івана Шептицького та Софії з роду Фредро. Він був третій син у подружжя. При хрещенні отримав ім’я Роман, яке у монастирі замінив на Андрей.  

Митрополит  Андрей [Шептицький]: “Коли я обіймаю становище українського (“руського”)  Митрополита, то я ним хочу бути і ним буду”

Закінчивши правознавчі й теологічні студії зі ступенем доктора та склавши довічні обіти в Чині Св. Василія Великого (ЧСВВ), монах Андрей висвячується на українського греко-католицького священика (1892).

Згодом – він учитель новиків, потім –  ігумен Онуфріївського монастиря (Львів). 1898-го професор теології (Кристинополь).

17 вересня 1899-го хіротонізований на Станиславівського єпископа, а через декілька днів очолив управу цієї єпархії.

У жовтні 1900-го Папа Лев XIII  призначив його Львівським  архиєпископом і Галицьким митрополитом.

12 січня 1901-го з нагоди інавгурації на митрополичий престіл, Владика сказав: ”Коли я обіймаю становище українського (“руського”) Митрополита, то я ним хочу бути і ним буду”.

Церковні, богословські та доброчинні труди Митрополита Андрея [Шептицького]

Окрім традиційних молитов, проведення відповідних Літургій, періодичних візитацій до релігійних громад, благословення вірних задля їх скріпи у Св. вірі, порад і настанов духовенству, Владика автор богословських праць, пастирських послань і листів.  

Він розробляє теоретичні християнські принципи, їх актуальність у щоденному житті Церкви і вірних. Періодично у палатах на Святоюрській горі зустрічається із ведучими представниками українських організацій, товариств, зокрема,  і “Союзу українок” (Мілена Рудницька).  У 30-ті рр. XX ст. стояв в обороні автокефальної Церкви українців.

Одночасно, маючи певні статки із графської спадщини, Митрополит постійно жертвує кошти на будівництво Божих храмів, засновує Чин Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ),  Національний музей,  духовні семінарії та Богословську академію (Львів), виділяє кошти для релігійних видань, стипендії діячам культури (Олекса Новаківський, Олена Кульчицька),  був опікуном і меценатом митців та адептів мистецьких студій, фінансує роботу шкіл, шпиталів. бурс (агрономічної та ремісничої ) для молоді, сиротинців та захоронок,  закладів для вбогих і немічних людей.

Сам постійно носить полатану чернечу рясу. За прикладом Ісуса Христа, “став бідним, будучи багатим”, аби Його вбожеством збагатилася українська спільнота !

Митрополит Андрей [Шептицький] “царський в’язень” Христа ради

У вересні 1914-го московити насильно вивезли митрополита Андрея [Шептицького] в глибінь Росії. Там він відбув майже три роки ув’язнення: Броди, Київ, Нижній Новгород, Москва, Курськ, Володимир на Клязьмі, Суздаль, Ярославль. Це міста, через які пролягла дорога страждань  Голгофи Митрополита, а також його перебування у відповідних в’язницях Російської імперії. Відійшов у вічність Владика 1 листопада 1944-го на 80 році життя  у Львові. Похований у крипті собору св. Юра.

Праведний митрополит Андрей (Шептицький):

Роман (у хрещенні), Андрей (чернече), “Слуга Божий” (церковне), “Князь Церкви” (церковне), “Царський в’язень” Христа ради (народне), “Піонер екуменізму ” (Патріарх Любомир кардинал  Гузар),  ”Український Мойсей” (народне),  “Етнарх української нації” (національне), “Батько  нації (національне), “націотворець” (національне),  “будівничий  Рідної Хати” (державне), “Пастир, що зазнав ударів разом зі своїм стадом” (Папа Пій XII), “праведний митрополит” (декрет Папи Франциска I),  “Старик”, “Старец”,  про послідовників митрополита Андрея: “Ватиканци” (радянська пропаганда).

Читайте також: від чого помер праведний Митрополит Андрей Шептицький