Українські Свв. Страстотерпці Борис і Гліб: хто скоїв убивство

Поділитись

24 липня за новим стилем – 6 серпня за старим стилем вшановували пам’ять Святих мучеників – благовірних князів українських Бориса та Гліба.

У святому хрещенні їх назвали відповідно Романом і Давидом. Вони рідні брати по батькові й матері. Їх батько –  Св. Володимир Великий, мати – болгарка  Анна християнка.

Родинна спадщина Св. Володимира Великого

Св. рівноапостольний князь Св. Володимир Великий (+15 липня 1015) мав чимало дружин – до 980-го Олову, варяжку, до 980-го Рогнеду-Гориславу, до 980-го вдову Ярополка, Малфрід + 1002, Аделю, доньку царя Болгарського, 989 Анну, доньку Романа II +1011, 04.1011 доньку гр. Куно фон Енгінген. +4.08.1018.

Всі вони принесли князеві купу  дітей – Вишеслава бл. 980 + 995? 1010?, Ізяслава 981 +1001, Cвятополка-Петра на прізвисько Окаянний бл.983 +1019, 1008,  Святослава бл. 982 +1015, Ярослава-Георгія Мудрого бл.983 + 20. 02. 1054, 1000 Анну, бл.1019 Індігерду +1019 +10..11.1050, Мстислава-Константина бл. 983 +1036. ( Леонтій Войтович. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів (-Львів, 1992. – С.16).  

Кому і що приділив Св. Володимир Великий ?

Ярославові (Мудрому) – Новгород, Борисові – Ростов, Глібові – Муромські землі, Святополкові Деревлянські землі, Всеволодові – Володимиир-Волинський, Мстиславові – Тмурокань.

Улюбленими у князя були  брати Борис і Гліб. Вони обидва – побожні й вельми послушні. Батька шанували й любили. Маючи найбільше довір’я до сина Бориса, князь Володимир Великий доручив йому здійснити похід проти половців.  Бориса вважав своїм наслідником на престолі княжого Києва.

Князь Святополк-Петро був їм альтернативою, та й, за даними багатьох українських істориків, не був рідним сином князя.

Допускають, він син Ярополка від грекині. Її привіз йому  його батько Святослав. Її (грекиню),  князь Володимир Великий (дохристиянин) відібрав від нього і взяв собі за дружину. Однак князь Володиминр Великий мав Святополка-Петра  за сина та й брати вважали його братом.

Хто ж насправді здійснив злочин проти братів Бориса і Гліба ?

Тривалий чаc у радянську епоху вважали злочинцем Святополка-Петра Окаянного. Нині доктор історії,  завідуюча  ”Інституту Святої Софії”  Національного заповідника “Софія Київська” Надія Нікітенко на підставі вивчення нових даних стверджує справжню трагедію стосовно братів князів Бориса і Гліба.

За її матеріалами, Св. Володимир Великий завершив земне життя (1015). Вбивство братів Бориса і Гліба вчинив …Ярослав (Мудрий) (1015-1019).

До речі, його династія датується близько 600 років. Між іншим, до неї належить цар московитів, убивця свого сина Іван Грозний.

Хто поширив версію про вбивство братів Бориса і Гліба Святополком-Петром Окаянним ?  

Українські історики назвали цю версію “тенденційним історичним романом”. Згідно з їхніми даними, князь  Ярослав (Мудрий) на посаді князя Новгорода відмовився сплачувати данину Києву. Звідси почалася спроба йти шляхом проти узвичаєного устрою Київською імперії. Додалися заздрощі до улюбленців братів Бориса й Гліба з боку батька – князя Володимира Великого.

Князь Ярослав (Мудрий) зі своєю дружиною (військом) піддав князів Бориса Ростовського та Гліба – володаря землі Муромської, страті. У XIII ст. Православна Церква України-Русі їх канонізувала Святими Страстотерпцями..

Князь Ізяслав , син Ярослава (Мудрого) звів у Вишгороді – (резиденція руських князів)  в честь страстотерпців муровану церкву їх імені. Митрополит Юрій  освятив її, а 15 травня  1072-го сюди перенесли нетлінні тіла Св. мучеників-страстотерпців. Господь Бог прославив Свв. братів, які  за заповідь любови віддали своє життя.

Борис Нечерда (с. Ярешки 1939 – 1998): “Бориса  і Гліба”: Блискавко двонога, нічвидо з язиком копченим і скорим на розправу!.. а нумо, ще видовж пальці твої попід мій корінь… Серпень, і ніч на Бориса і Гліба, і мить одпадань, коли в денці кадильниць дивиться око з-під лоба  не кліпне, бо ж око тобі  аж туди закотилось;  то гайда наосліп – у вічний переспів, в свої плагіати й притулені оплоти! Кохана вражено, я щойно розчовпав, ніщо не вборонить, як опір з мотивів… Бориса  й Гліба, що нидів без баби у човні, догнали й забили на річці Смядині! (Слово Благовісту (- Львів. 1999. – С. 610).

До речі, у цій же книзі  маємо ікону наших українських первосвятителів Свв. Бориса і Гліба (II пол.  XVI ст.  із села Потелич. (Національний музей у Львові). А ще 15 травня у нас назвали Борисів день (день сім’ї – тоді починають співати солов’ї. Чи не вважали того дня наші предки переспіви Св. Бориса?                                                                         

Звідки взялося в нашій історії поняття цап-відбувайло (Азазель)?                                                                                                                                                

 Поглянемо у Святе Письмо Старого Завіту. Так назвали в юдаїзмі особливу тварину, яку, після символічного покладаня на неї гріхів всього єврейського народу, відпускали в  пустелю у день свята Йом Кіпур (день Спокуси – десятий день місяця Тішрей, – кульмінація днів каяття).

Це –  день утихомирення плоті – абсолютне утримання від  їжі та напоїв. Звичай існував за часів Єрусалимського храму (Левіт, 16). Можна згаданий вислів перефразувати українською: “Чому на злодієві шапка горить?”.

Іншими словами, це людина, на яку постійно звалювали чужу провину. Звісно,  вона безпідставно несла відповідальність за гріхи інших. Або кажемо інколи: “Всипати по-перше число”.

У Св. Письмі так назвали таємничу книгу, яку ніхто ніколи не читав. Вживають також вислів “козел відпущення”.

Підготував Степан Беца.

Читайте також: чому руський зовсім не рускій