Що означає знак INRI, що відомий кожному християнину

Поділитись

INRI – знак відомий християнину.

А от що він значить – знає не кожен. 

Aбревіатура INRI читається так – Ісус Назарянин Цар Юдейський – це напис на Хресті, на якому розіп’яли Христа.

Звісно, християни пам’ятають розп’яття Сина Божого Ісуса Христа як одне із найбільш огидних явищ грішного світу.

Чому це сталося ?

Земне життя Сина Божого вшановує весь християнський люд – католики, греко-католики, православні, протестанти різних церков та напрямків.

Сумна подія відбувається в час роздумів Страсного тижня. Тоді повсюдно вір’яни здійснюють традиційну біблійну мандрівку (Хресну дорогу).

Ми згадуємо, коли жив Ісус Христос, кого і чого навчав Він на землі, які заповіді дав людям Творець неба і землі. Так триває з дитинства, перших євангелізацій і до кончини людини.

Так, Ісус Христос знав Свою місію на землі, відав, що Його кончина обов’язково настане. Відтак до Його пам’яті долучився знак від Юди Іскаріота (місто народження – Каріот), який збирався зрадити Свого Вчителя за кілька срібних монет.

До того Ісуса Христа переслідували, морально і фізично піддавали тортурам, збивали з ніг, вдавалися до інкрустацій гострими предметами, коли Він змучений ніс свій Хрест на Голгофу (від арамейської мови – череп – пагорб поблизу Єрусалима (місто хліба), де страчували злочинців).

До речі, арамейська – рідна мова Ісуса Христа. На Голгофі, згідно з Євангелією, розіп’яли Ісуса Христа. У християнстві Голгофа – символ мук, страждань і терпіння.

Знемагаючи, Ісус Христос просив дати води, аби збити втому, нівелювати спрагу, крок за кроком повільно йдучи на Голгофу. Римські солдати вихопили від Нього одежу, міцно прив’язали Ісуса до гігантського дерев’яного хреста.

Схожу нелюдську екзекуцію практикували до злочинців. Інший солдат поклав на голову Ісуса терновий вінок – символ знущань над Ним (адже Ісуса Христа люди називали Царем над царями).

Уже на висоті до голови прибили дерев’яну табличку із буквами INRI – Jesus Nazens Rex Ivdaeorim.

Такі слова наказав написати Понтій Пилат (мировий суддя).

Богдан Стельмах (9 липня 1943 року):

Юрба:

А юрба волала: Розпни його ! Розпни ! – І за діла, і за слова – Такі страшні вони. Що не вміщає голова. Розпни його ! Розпни! Він хоче зруйнувати храм !- Він гірше сатани. Він допікав три роки нам. Розпни його ! Розпни ! – він об’ явив себе царем. Адамові сини – Корону з нього ми здерем ! Розпни його ! Розпни ! – Він каже, наче він – пастух. Та ми не барани. Нас не обдерти на кожух. Розпни його ! Розпни ! І не питайся нас чому. Турни його в терни, бо ми не віримо йому ! Розпни його ! Розпни !

P.S. Серед небагатьох, які Хресну дорогу Спасителя окропили щирими слізьми розпуки, була Марія Магдалина (із місцевості Магдала (Галилея) – колишня блудниця, прощена Ісусом Христом у гріхах своїх. Ось вона голосить над Гробом Господнім, устами душі промовляючи безмежну любов і довіру до Вчителя.

Onсe more: Богдан Стельмах – український поет-пісняр (“Мамина світлиця”,” Не забудь”, “Пшеничне перевесло”, “Не сип мила, скла”,” Тільки раз цвіте любов”,” Я тебе почекаю”…), лібрето – ‘Мойсей”, “Король Дроздобород”, вірші про Україну.

Це йому належить знаменита фраза: “Не вір москалеві як псові”. Якось він сказав: “Був час, коли моє прізвище вирізали із афіш, а “Ватрі” забороняли співати пісні на мої тексти. Був період, коли не робиш, твій день народження минає, а ти потім каєшся, чому не зробив, треба було зібрати людей, прозвітувати перед ними, висповідатися”.

І на останку. Перед кончиною Ісус Христос вимовив сім речень:

Перше – Отче, прости їх, бо вони не знають що роблять (Лука.23,34);

друге – Істинно кажу тобі скоро Ти будеш зо мною в раю (Лука. 23,43);

третє – Жінко, ось твій син і ось твоя мати (Іван.19: 26, 27);

четверте – Боже мій, Боже мій, чому Ти мене кинув (Матвій. 27, 46);

п’яте – Я спрага (Івана. 19,28);

шосте – закінчено (Івана. 19,30);

сьоме – Отче, в руки Твої я хвалю свого Духа (Лука.23, 46).

І ще одне сумне для українців: Cвятий Хрест (Swiety Krzyz), в’язниця суворого режиму (із 1884 року; колишній бенедектинський монастир) положена на Лисій горі в Свентокжинських горах у Польщі (Келецьке воєводство).

У роки польської окупації Західної України тут томилися українські політичні в’язні . Зокрема, упродовж 1936-39 років, серед інших оунівців, засуджених у Варшавському процесі (1935-1936) за вбивство 15 червня 1934 року на вул.Фоксаль, міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького (1931-1934) в уряді Леона Козловського, уряд якого проводив пацифікацію (“умиротворення”) в Галичині Терористичний акт вчинив Григорій Мацейко. (Засудили Степана Бандеру (1909-1959), другого заступника Бандери Миколу Лебедя (псевдо. Максим Рубан, 1910-1998), із 1949 року очолював бюро “Пролог” (Нью-Йорк), автор мемуарно-документальної праці УПА (1946), члена УВО і ОУН Євгена Качмарського, (1910-1942) на 12 років, інших на 7-8.

Підготував Степан Беца

Читайте також: що означає поперечина на хресті