Як Варшава стає подругою для українок

Поділитись

Клуб українських жінок у Польщі регулярно проводить зустрічі в Українському Домі у Варшаві. Тут збираються українці дівчата та жінки, які опинилися у Польщі через війну.

Українки діляться своїми історіями, підтримують одна одну, обговорюють питання адаптації до життя в новій країні.

Про одну з таких зустрічей ділиться своїми враженнями українська студентка Роксолана, яка намагається поєднати онлайн навчання в українському виші та роботу у Польщі.

Моє життя у Польщі

Це була не просто зустріч, а щира розмова про те, як шукати домівку в чужій країні, про те, що тримає нас зв’язаними з рідними місцями, і про те, як важливо спілкуватися одне з одним.

Цього разу зустріч проводили Агата Урбанік (на фото ліворуч), а також Наталія Кертичак (праворуч)

Агата Урбанік — фасилітаторка, тренерка та супервізорка. Засновниця Служби фасилітації та співробітниця Центру миру та діалогу ім. Нансена. Має великий досвід роботи з громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування та державними установами.

Наталія Кертичак — членкиня правління Фонду “Освіта для демократії”, тренерка та координаторка проєктів. Співпрацює з українськими партнерами, займається громадською освітою та діалогом. Пройшла освітні програми з фасилітації діалогу Центру миру та діалогу ім. Нансена.

Моє життя у Польщі має свої плюси і мінуси

З одного боку, тут можна відчути себе в безпеці, є доступ гуманітарної допомоги та можливість знайти роботу. З іншого боку, сум за домом, за рідними та друзями, які залишилися в Україні. Також складно звикнути до нової мови та культури.

На щастя, в Польщі існує велика та активна українська спільнота. Український Дім у Варшаві став справжнім центром підтримки для багатьох людей.

Тут можна отримати консультації з різних питань, знайти допомогу в пошуку роботи та житла, а також просто поспілкуватися з людьми, які тебе розуміють.

Фото з фейсбук сторінки клубу українських жінок

Самотність у чужому місті

“Варшава стала мені єдиною подругою”, – поділилася одна з учасниць зустрічі. Ці слова глибоко запали мені в душу, адже вони точно описують те почуття самотності, яке відчувають багато українських жінок, які змушені були покинути свої домівки та розпочати життя з нуля в чужій країні.

Відсутність близьких людей, з якими можна поділитися своїми переживаннями та емоціями, робить життя складним. Опинившись у чужому оточенні, де все здається незнайомим і часом навіть лякає, жінки часто відчувають себе втраченими та безпорадними.

Різні підходи до життя в невизначеності

На зустрічі я почула багато різних історій про те, як українські жінки справляються з життям в умовах невизначеності. Одна з учасниць поділилася тим, що навчилася жити одним днем, адже планування її лякає.

“Важко щось планувати, коли не знаєш, що тебе чекає”, – сказала вона.

Інша ж учасниця навпаки зазначила, що саме завдяки чітким планам, які вона розробила наперед, їй вдається триматися “на плаву”. Плани дають їй опору та не дозволяють здаватися.

Життя, як синусоїда

“Моє життя тут схоже на синусоїдну лінію”, – поділилася одна з учасниць зустрічі. Дійсно, життя в Польщі часто нагадує американські гірки: періоди стабільності та полегшення змінюються моментами розпачу та тривоги. Новини з України, постійний страх за долю рідних, невизначеність майбутнього – все це робить життя складним та емоційно виснажливим.

Нові перспективи та знайомства

Попри всі труднощі, українки намагаюся знаходити в цій ситуації позитивні моменти. Зустрічі з іншими українськими жінками дають можливість по-новому поглянути на життя, поділитися своїми переживаннями та отримати цінну підтримку.

Кожна зустріч відкриває нові перспективи, адже це знайомства з жінками з різним досвідом, поглядами та історіями. Вони діляться порадами, як адаптуватися до життя в Польщі, шукати роботу, вивчати мову, виховувати дітей.

Ці зустрічі неабияк допомагають подолати самотність та відчуття ізоляції. В оточенні людей, які розуміють, можна бути собою, не боячись осуду.

Життя в іншій країні – це безперечно досвід

Життя в Польщі стало для багатьох справжнім випробуванням. Довелося вийти з зони комфорту, вчитися новому, долати труднощі. Це робить нас сильнішими та стійкішими.

Щиро вірю, що цей досвід допоможе в майбутньому. Я навчилася цінувати те, що мала, та зрозуміла, що можу впоратися з будь-якими проблемами, якщо буду діяти й не здаватися.

Читайте також: українська поетеса, що прожила 100 років