Що не так з українськими військкомами ?

Поділитись
Народна депутатка України Маріанна Безугла у черговому пості у Фейсбуці звернула увагу на кадрову політику українських військкомів. Мовляв, дуже часто вони просто переставляються з одного ТЦК в інший, або ж у військовий навчальний заклад, у якому пересиджують “важкі часи” після якогось скандалу.
 
Що не так з ТЦК та СП ? – запитала нардепка.
 
А що з ними взагалі “так”, спитаєте ви. І будете праві. Розкажу трохи більше, враховуючи, що свого часу військкомати перейменувала в Територіальні центри комплектації та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
 
Ще до повномасштабного вторгнення я очолювала групу щодо зміни законодавства, і це було не тільки про зміну назви. Розроблений закон ми тоді проголосували. Але це мало що змінило, у мене однієї тоді не вистачило сили зламати хребет системі. Хоча пробувала, але була ще слабшою і намагалася загравати з генералами. А це без варіантів.
 
Давайте по порядку.
 
Хто відповідає за ТЦК та СП ? Як за все, що робиться в господарстві ЗСУ, відповідає господар — Головнокомандувач ЗСУ. Але, незважаючи на те, що ТЦК та СП опрацьовують мобілізацію в усі військові формування, вони роками знаходяться (сховані) при Сухопутних військах. Система ТЦК та СП підпорядковується командувачу Сухопутних військ, він вже безпосередньо Головнокомандувачу ЗСУ. Це зроблено не просто так, а має ознаки свідомо сформованої фінансової піраміди та не було змінено навіть після повномасштабного вторгнення, не перенесено в Генщтаб ЗСУ із “сухопутки”. Нічого не змінилося. Пам’ятаєте воєнкома Борисова? Отож.
 
Основну роботу щодо обліку та мобілізації виконує районний ТЦК та СП, але над ним стоїть обласний, над обласним — оперативне командування Сухопутних військ (реліктова структура-“прокладка”, яка слугує для працевлаштування генералів і полковників, особливо зараз), а далі — командування Сухопутних військ, кадрове управління Генштабу ЗСУ і далі — Головнокомандувач ЗСУ.
 
Кожний з рівнів “збирає плюшки” у вигляді кадрових та фінансових винагород. Наведу кілька прикладів.
 
Із 10 людей, яких привели в районний ТЦК та СП, за одного дзвонять відпустити з обласного ТЦК та СП, за двох — з оперативного командування, за одного — з командування Сухопутних військ, два виявляються заброньованими і одного призивають, але тільки якщо він не знайде способу відкупитися на місці. Або ж це дійсно доброволець, український громадянин, який вирішив врятувати країну попри все. Честь.
 
До речі, схожа ситуація з переводами з Сухопутних військ в інші. Чому, маючи список людей на перевід, наприклад, в ГУР МОУ чи в інший вид ЗСУ, командувач Сухопутних військ навпроти одного ставить плюс, а навпроти іншого — ні? Якщо обидва мають відповідні документи? Є якісь чітко визначені критерії ? Чи це коштує кілька тисяч ? Або дуже хороші зв’язки ?
 
Ну, “командувач так вирішив”. Все. В мене таких десятки звернень, і це зазвичай цілі детективні історії.
 
Ручна піраміда в Сухопутних військах до повномасштабного вторгнення поширювалася і на відправку у міжнародні місії, що вважалось престижною і прибутковою службою. За певну суму можна було влаштуватися, і займався цим, зокрема, генерал Голоднюк, заступник з морально-психологічного забезпечення. Цей світоч прогресу наразі переведений до Генштабу, бо він “свій”, представник сухопутної фракції.
 
Так, тут мова йде про дуже сталу кругову поруку, адже не тільки Сирський очолює Сухопутні війська з 2019 року і за цей час нічого не змінилося. Зараз естафету прийняв генерал Павлюк з тієї ж фракції. Більше того, до цього з 2016 до 2019 року був генерал Попко, який наразі очолює військову адміністрацію Києва і був рекомендований туди Сирським як теж представник сухопутної генеральської фракції. “Київський гарнізон”.
 
Вдумайтеся, з 2014 року до 2024 року культура і піраміда не змінилася. Це ви, цивільні, грайтеся, вибирайте зовсім різних президентів, думайте про ідеї та зміни, а у нас в Сухопутних військах все СТАЛО. А потім ми вас заберемо і, звісно, не дамо змінити систему зсередини, відправивши за неслухняність на небезпечну місію чи заткнувши рота. А якщо буде якесь перемир’я, то воно в нашій генеральській кар’єрі не перше: вже бігли і за НАТО, і проти НАТО, адаптуємось.
 
Десь так можна описати глибинну культуру більшості нашого генералітету, і трагедія в тому, що вона дуже стійка і залишається та витримала удар 2022. Ні, не російський удар. Удар шаленою кількістю вмотивованих свіжих людей, які прийшли боронити країну в якомога ефективніший та сучасний спосіб. Ризикувати і перемагати.
 
Ще кілька прикладів. Кругообіг воєнкомів. Це відбувається прямо зараз.
Новий головний кадровик ЗСУ полковник Горбач — ні, не поранений бойовий офіцер і не мобілізований керівник приватної HR-компанії, він — “свій” Сирського із Сухопутних військ, колишній військовий комісар Борисполя.
 
До призначення він був головним кадровиком Сухопутних військ і, зокрема, “успішно” займався усіма ТЦК та СП весь період мобілізації (!) Так сказати, показав результат, заслужив на підвищення. Його попередник — генерал Лучніков, “свій” Залужного, вже звільнився із ЗСУ (у генералів це не проблема).
 
Коли був момент, коли Президента так допік бедлам в ТЦК та СП, що він сказав Залужному звільнити всіх топ-воєнкомів та призначити людей з фронту, в деяких ТЦК та СП це дійсно відбулося.
 
ТЦК та СП Києва очолив полковник Мамчук, який після важкого поранення так повністю і не реабілітувався та має 2 групу. Тим не менше, він не довго був на посаді, його вже знову замінив полковник Орел, типовий представник фракції воєнкомів, небойовий. Служив воєнкомом і згодився навіть на зменшення посадового окладу, бо яке тут пониження й офіційна заробітна плата, коли у тебе весь Київ.
 
Хоча в Міністерстві оборони сформували мобілізаційний департамент і вже місяць, як бронювання рішенням Кабміну передали саме туди, проблема продовжується. За місяць у міністерстві зібралося тисячі неопрацьованих заявок. Особливо страждають оборонні підприємства, в яких продовжують забирати людей. Хто ж відповідає зараз за бронювання в Міноборони, хто цей тихий геній? HR-фахівці чи люди з бойовим досвідом, кращі з кращих для опрацювання даних щодо мільйонів українських життів? Керівником призначено колишнього Хмельницького воєнкома Жураковського, який, коли Президент сказав звільнити воєнкомів, перевівся до Кам’янецького ліцею, пересидів і зараз в його руках — “прошені” заявки та “інші”.
 
Очолювати мобілізаційне управління в Генштабі ЗСУ вибрали полковника Іванюка, воєнкома, який у 2013 році мав розслідування щодо хабаря та був звільнений. Тоді він був військовим комісаром Бершаді у Вінницькій області. На посаду головного мобілізатора Сухопутних військ ЗСУ вже призначили колишнього воєнкома Кропивницького.
 
Найтемніша ніч перед світанком.
Призивайтесь у конкретні бригади.
Тримайтесь. Знищуйте росіян.
Ніхто не допоможе, тільки побратими.
Зараз вже два фронти.
 
Олександре Станіславовичу, ВЛК ? – вже вкотре звернулася Безугла до головнокомандувача Олександра Сирського із таким питанням, натякаючи на його звільнення з військової служби за прикладом Валерія Залужного та колишнього керівника Генштабу Сергія Шаптали.