Чому війна в Україні схожа на 1938 рік

Поділитись

Напад Росії на Україну 24-го лютого 2022 року історики та аналітики вже нині порівнюють із ситуацією у 1938-у році, коли Німеччина захопила Чехословаччину, а згодом через те, що агресор не зустрів опору, пішла далі завойовувати Європу. 

На відміну від тодішньої ситуації, набагато менша Україна сьогодні вже понад 27 місяців стримує російську агресію ціною втрат своєї території і українців, які мужньо захищають свою країну. 

Журналіст і дипломатичний редактор The Guardian  Патрік Вінтур аналізує ці події майже столітньої давності і наводить роздуми історика, професора Тімоті Снайдера, який переосмислив події 1938 року.
 
На його переконання, коли б Чехословаччина, як і Україна у 2022 році, вирішила б воювати, то Німеччина не напала б на інші країни Європи.
 
«Тож у Чехословаччині, як і в Україні, була недосконала демократія. Це найвіддаленіша демократична країна (Україна) у Східній Європі. Ця країна має різні проблеми, але коли їй загрожує більший сусід, вона вирішує чинити опір. У тому світі, де Чехословаччина чинить опір, Другої світової війни не було б».
 
Снайдер запевняє, що такий результат був можливим. «Чехи могли стримати німців. Здебільшого це був блеф з боку Німеччини. Якби чехи чинили опір, а французи, англійці і, можливо, американці зрештою почали допомагати, то це був би конфлікт, але не було б Другої світової війни. «Натомість, коли Німеччина вже напала на Польщу в 1939 році, вона вторглася в Польщу з чеською оборонною промисловістю, яка була найкращою у світі. Німеччина вторглася разом зі словацькими солдатами і при чому з географічної позиції, яку вона виграла лише тому, що знищила Чехословаччину».

Снайдер пояснив свій урок історії: «Якщо українці здадуться, або якщо ми відмовимося від України, тоді це інше. Тоді Росія вестиме війну в майбутньому. Це Росія воюватиме з українською технікою, українськими солдатами з іншого географічного положення. На той момент ми були в 1939 році (напад на Польщу). Зараз ми в 1938 році. По суті, українці дозволяють нам продовжувати 1938 рік».

Політолог Німецької ради з міжнародних відносин Сабіна Фішер каже, що за всі ці суперечки зосереджені довкола одного питання: чи вірить Європа, що поразку України можна стримати. Іншими словами, які наслідки для Європи, якщо Україна розпадеться або продиктований Росією мир призведе до утримання нею територій, здобутих військовим завоюванням?

Чи зможе Путін-переможець зупинити військову машину і сказати, що відвоювання (території) Київської Русі було самостійною метою Москви, а імперські амбіції Росії тепер задоволені? Адже не кожна держава, яка висуває вимоги, має безмежні амбіції.

Президент Угорщини Віктор Орбан, наприклад, сказав: «Я не вважаю логічним, щоб Росія, яка навіть не може перемогти Україну, раптом прийшла і поглинула весь західний світ. Шанси на це надзвичайно мізерні». Напад на існуючу державу НАТО був би «божевільним», оскільки альянс НАТО мав би відповісти.

Але опублікована в 2023 році концепція зовнішньої політики Росії зосереджена на глобальному протистоянні з США та створенні альянсів для перемоги над Заходом.

Враховуючи неперевершену кількість порушених обіцянок Путіна, російська гарантія миру може виявитися такою ж обнадійливою, як і порада Чемберлена британцям спокійно спати після його повернення з Мюнхена.

Джо Байден: якщо Україна впаде, то впаде і Польща

Схоже, що президент США Джо Байден, який дав інтерв’ю журналу Time 28 травня, вважає такі наслідки трагічними.

«Якщо ми колись дозволимо Україні впасти, запам’ятайте мої слова: ви побачите, як впаде Польща, і ви побачите всі ці країни вздовж фактичного кордону Росії, від Балкан і Білорусі, змушені будуть змиритися з цим».

Інші кажуть, що відповідь Польщі буде агресивною.

Один з колишніх командувачів НАТО на умовах анонімності сказав, що східні країни не чекатимуть, щоб дізнатися про наступний крок Путіна.

«Я впевнений: якщо Україна зазнає невдачі, наші польські союзники не збираються сидіти за Віслою і чекати, поки прийдуть росіяни. Я думаю, що румунські союзники не збираються сидіти за Прутом і чекати, поки Росія піде в Молдову. Тому найкращий спосіб запобігти прямій участі НАТО в конфлікті – допомогти Україні перемогти Росію в Україні».

Сабіна Фішер вважає, що наслідки продиктованого Росією миру неможливо приборкати. «Нова хвиля біженців втече з України на Захід. Режим терору російської окупації буде розширюватися, і в результаті постраждають сотні тисяч. Економічна, політична та безпекова ситуація по всій Україні кардинально зміниться. Партизанська війна може спалахнути через мілітаризацію українського суспільства», – сказала вона.

«Загрозлива ситуація для держав, які межують з Україною, значно погіршиться. Це справедливо для Молдови, яка знову опиниться в центрі уваги, як це було в 2022 році, особливо якщо Москва захопить українське узбережжя Чорного моря. Росія продовжуватиме послаблювати Європу зсередини, будуючи альянси з правими, шовіністичними популістськими партіями».

Українці, починаючи з президента Володимира Зеленського, більше року намагалися описати наслідки поразки жахливими виразами, намагаючись похитнути європейське заціпеніння та активізувати Захід.

Співзасновник Міжнародного центру української перемоги Олена Галушенко закликала Європу задуматися про бомбардування Харкова. «Уявіть собі місто розміром з Мюнхен, яке, імовірно, залишиться без електрики цієї зими. Витрати на утримання мільйонів мігрантів перенавантажать Європу».

Вадепхул побоюється, що навіть таке формулювання не спрацювало. «Якщо ви запитаєте пересічного німця на вулиці: «Ти справді розумієш, що поставлено на карту? Що ми повинні витрачати гроші не на здоров’я, а на оборону?» Відповіді показують, що нам ще потрібно багато чого переконувати. Європейці вважають, що вони можуть вести цю війну, не думаючи, що вони самі воюють».

Експерт вважає, що винними є лідери, які потурають виборцям, які відкидають російську загрозу. Це повертає дебати до амбівалентності Німеччини, і зокрема Соціал-демократичної партії, щодо поразки Росії.

Невипадково передвиборним гаслом СДПН Шольца був «безпечний мир». Сам Шольц, наприклад, відмовляється ставити за мету поразку Росії, і після невдалого наступу України прихильники миру в його партії відродилися. Його політична сила вважає, що її голоси забирають дві партії, одна ліва, а інша права, і обидві кажуть, що війну неможливо виграти. На знак протесту голова Комітету із закордонних справ Бундестагу та прихильник озброєння України Міхаель Рот залишає політику, вважаючи неможливим зберегти свої погляди у власній партії.

На фото: польські солдати – 2022 рік