Чим ближчі “мирні переговори” тим більший викуп хочуть окупанти
Ми вже подавали короткий аналіз навіщо російські окупанти так вперто намагаються захопити вже зруйноване ними українське місто Вовчанськ.
Ще одним мотивом для російського агресора може бути також фактор майбутніх так званих мирних перемовин і саме нові захоплені і потрощені українські території ворог може використати як “жест доброї волі”, які він може начебто віддати взамін тих територій, які так само по варварськи захопив раніше. А будь-яке припинення вогню внаслідок навіть опосередкованих (через третіх сторін) домовленостей буде лише паузою у війні, яку і ми, і недоімперія використають для посилення воєнного потенціалу.
На думку політолога Олександра Кочеткова, яку він висловив у виданні “Главком”, ситуація навколо потенційних мирних переговорів України і Росії у розрізі відповідної конференції у Швейцарії всередині червня складається із багатьох фрагментів. Ось про що можуть розповісти певні маркери на теперішній карті воєнних дій.
Візит до Києва американського гітариста і за сумісництвом держсекретаря США Блінкена, який окрім того, що привіз 2 млрд. грн допомоги, міг бути присвячений отриманню принципової згоди від українського керівництва на такі переговори. Аргументом, мабуть, було постачання від Штатів чергової партії життєво необхідної нам зброї і боєприпасів, а також напівдозвіл використовувати цю зброю по території агресора. Оскільки про цей пакет допомоги інформують пресу, то така згода отримана.
Паралельно візиту американського повпреда Путін симетрично зібрався у Китай вислухувати поради-накази Сі Цзіньпіна. А перед візитом ще раз повторив, що недоімперія готова на переговори з Україною, але агресору, бачте потрібні «гарантії безпеки». Це кремлівський фюрерок так називає згоду західних партнерів України піти на припинення вогню без виводу окупаційних військ з України. Або хоча б неповного виводу, з залишенням, як мінімум, коридору у Крим по суходолу.
Політолог вважає, що саме намагання російських терористів отримати більший викуп у вигляді українських територій в обмін на припинення військових дій пояснює їхні масовані атаки російських військ, які відбуваються зараз, стають доволі логічними – це посилення переговорної позиції, а ціна там ніколи нікого не турбувала.
Так само стає зрозумілим зволікання української влади з проведенням масової мобілізації – у випадку припинення бойових дій проводити її буде значно легше. І недавні кадрові зміни у керівництві ЗСУ теж чітко лягають у цей переговорний пазл.
Ще один елемент з нього – дивна сміливість деяких наших європейських партнерів щодо вводу своїх військ в Україну. Нагадаю, що вслід з Францією таку потенційну готовність висловила Швеція. І Велика Британія на щось подібне натякає. Якщо вогонь на фронті припиниться, буде створено буферну зону, то ввід в неї військ з країн НАТО виглядає безпечним і тому доволі вірогідним.
Водночас, у аналітиків редакції виникло наступне питання.
Якщо війська країн НАТО будуть перебувати перед так званою буферною зоною, то чи наважиться диктатор Путін у майбутньому знову воєнні дії з бажанням захопити нові території. Адже тоді йому справді доведеться воювати не тільки з українськими військовими, а й натівськими.
І наостанок, від українських офіційних осіб, того ж Кулеби, почали лунати натяки щодо до того, що переговори на певних умовах ніхто не відкидав. Зрозуміло, що дипломати завжди кажуть про переговори, але це дуже схоже на підготовку суспільної думки.
Відбудуться чи ні так звані мирні переговори навіть через посередників – питання риторичне. ‘Так що, мирні переговори точно відбудуться? Ні, поки що можна казати лише про те, що їх вірогідність значно підвищилася. У будь-якому випадку, припинення вогню буде лише паузою у війні, яку і ми, і недоімперія використають для посилення воєнного потенціалу.
А якщо припинення вогню восени все ж таки відбудеться, то це буде зрада чи перемога? Не те, і не інше. Це буде об’єктивна реальність, яку доведеться сприймати. І розбиратися, що і як робити далі.
